"День Гідності та Свободи" - Віктор Бобиренко

Десь у ці дні у 2004 році починалася Помаранчева революція.

З безкінечним Ю-щен-ко, хриплими горлянками та неймовірною ейфорією.

Безкровний, ідеальний Майдан.

І вражений світ.

І вражені ми - своєю могутністю і волею.

Зараз згадується, як дитяча гра. Де все наче й серйозно, але наче і понарошку.

10 років тому почався Майдан Гідності у Києві.

Ми в Сумах вийшли 22 листопада.

Я пам'ятаю, як на мітингу заявив, що янукович до кінця каденції не досидить.

Так і вийшло.

Починалося теж феєрично, але якось по іграшковому.

Але потім побили студентів.

Потім ще трохи пограли в ігри.

Штурм 12 грудня ще був лишень якоюсь іграшкою.

А вже із січня почалося серйозно.

І 18-20 лютого закінчилося біллю. Були сльози. Але ми самі собі здавалися велетнями.

А цих татарових/єрмаків/портнових вважали нещасними і убогими людьми.

Яким не було подаровано цього неймовірного ЩАСТЯ - доторкнутися до неба.

Та ми можемо починати відлік війни не з 20 лютого, а з 21 листопада.

Фактично тоді рфія напала на нас.

Війна, що почалася 10 років тому ще триватиме довго.

Але якщо союзники нас не кинуть, а офіс не здасть тил - ми однозначно переможемо.

По іншому і бути не може.

Слава Україні!

Слава нації!