Як виявилось, до війни він мав досить успішний невеликий бізнес. Виробляв невеликі човни і потім перепродавав їх німцям. А ті вже вішали на човен бірки «Made in Germany» і продавали вже кінцевим клієнтам. Німцям було вигідна така співпраця, бо виробництво таких човнів було малосерійним і передбачало велику кількість ручної праці. Тому собівартість такого човна виробленого в Німеччині коштувала 120 тис, а в Україні 40 тис. І наша якість була не гіршою. Тобто, фактично він працював на умовах коли виробнича діяльність переноситься в краіни третього світу - офшорингу.
Звичайно, для того щоб забезпечити цю якість, то йому треба була високваліфікована робоча сила. Наприклад, ті самі зварювальники. Він періодично возив цих хлопців на навчання в Європу, де вони отримували міжнародний сертифікат по стандартам ISO. А потім платив хороші зарплати.
І тут я його питаю:
- Я:А чого ви не навчали ваших зварювальників в Україні?
- Він: А хіба в Україні десь навчають?
- Я: Так, в Інституті електрозварювання ім.Патона
- Він: Та ні. Мені треба був міжнародний сертифікат.
- Я:Так в них є акредитація, щоб видавати сертифікати міжнародного зразка
- Він:Та ні, то напевно не такий сертифікат, бо мені треба щоб вони зварювали човни, а там треба знати багато нюансів.
Я відкриваю Інтернет і заходжу на сайт Патона і питаю :Ваші зварювальники отримували сертифікат на базі лабораторії, яка відповідає вимогам ISO 17025?
- Він:Так.
- Така сама є в інституті Патона.
І щоб повністю переконати, кажу: я сам цієї інфрормаціі не знав, але мені її розповів знайомий інженер, який теж працює на міжнародному ринку з провідними компаніями світу.
До чого це все я розповідаю? Про проблему дефіциту зварювальників я чую вже не один рік. Причому від великих виробників. Однак, я не розумію, якщо малий виробник міг возити на навчання за кордон, то чого це не могли робити інші.
І друге питання, навіть маючи власну потужну школу підготовки цих фахівців, в нас не можуть толком розпорядитись цим ресурсом….
І наша проблема не в тому, що фахівців нема. Проблема в тому, що головою ніхто не думає як можна було б цю проблему вирішити. Бо якби трохи поцікавились і подумали, то проблеми б не існувало…
