Поштовхом, вочевидь, стала промова Президента, в якій багато хто побачив докори тим українцям, які виїхали з країни.
Я дуже хочу висловитись на цю тему.
По-перше, я розумію, чому цей поділ відбувається. На початку повномасштабної війни, як ніколи раніше у моєму житті, я побачила неймовірне об'єднання українців. Тих, хто у Харкові та Сіднеї, тих хто у черзі до військкомату та у черзі на кордоні з Польщею. Спочатку біда поєднує. Але потім так само сильно роз'єднує. Тому що біда у нас спільна, а ось її наслідки для кожного – різні.
Хтось втратив сім'ю, а хтось 30% зарплати, хтось залишився без кінцівки, а хтось – без відпустки. Хтось поклав своє життя заради Країни, а хтось вибрав почати все спочатку в новій. Звичайно, є й ті, хто не втратили, а навпаки, отримали. Але їх дуже мало.
У цій ситуації дуже легко скотитися до того, щоб мірятися у кого лихо більше. Це зрозуміло, але деструктивно. Горе у нас у всіх одне і це горе – війна. Тому особисто я пропоную зосередитись не на звинуваченнях, а на інших речах.
Насамперед зрозуміти, що зараз найбільше ми повинні бути вдячні тим, хто захищає нашу країну. Ніколи, в жодному разі, ця подяка та повага до воїнів ЗСУ не має зникнути. До кінця наших життів. Не треба багато роздумів, щоб зрозуміти, ці люди готові віддати і вже віддали найдорожче, що в них було - своє життя. І віддали вона його за нашу країну і за те, щоб ми продовжували в ній жити.
По-друге, усвідомити, що 24/02 кожен із нас зробив свій вибір. Він продиктований ситуацією, але вибір був наш. Відповідальність за цей вибір лежить лише на нас. І ми не маємо права звинувачувати когось, що він зробив інший вибір. Життя покаже. Але, повторюючи пункт 1, є ті, кому я особисто за їх вибір буду вдячна до кінця життя.
По-третє, і це дуже важливо, потрібно від'їбатися спочатку від себе, а потім від інших. Робити те, що маємо. Виховувати себе та своїх дітей, ділитися своїми думками, а не докорами. Поглиблювати свої цінності. Говорити про них. Чим більше у нашому інфо-полі буде думок про цінності, а не про те, хто де танцює на дискотеках у Новий рік – тим швидше ми станемо єдиними. Тому що єдність нації – не географічна, а ціннісна.
Ну і насамкінець, у мене є прямий супер дієвий рецепт "тилової" користі - створення власних зборів у вигляді допоміжних банок. Вони прям дуже ефективні. Просто для прикладу - буквально нещодавно я допомагала своїй подрузі волонтерці Лесі зібрати 450к на приціл, відкривши допоміжну банку. Так зробили ще 6 людей. Суму ми закрили за тиждень. Найбільший донат (майже половина), до речі, був з-за кордону.
У нас прекрасна Країна та чудові люди. Так, є певні особливості у вигляді зрад і сварок, але давайте не допускати, щоб ці особливості стали причиною зникнення країни. Нам є для кого її берегти. Щоб коли всі Воїни повернулися з фронту, всі переселенці - з-за кордону - вони шаленіли від того, наскільки зрілішою і прекраснішою стала наша Україна
