...то я би сказав:
Відсутність лідера економічного тилу.
Тобто, в період найбільших випробувань, перед лицем потужного ворога, в Україні не знайшлось людини, яка б змогла очолити економічний сектор і організувати воєнну економіку.
А простіше кажучи, в нас не знайшлось свого Черчіля, Шпеєра чи Ллойда Джорджа.
Гірше того, абсолютно весь поточний економічний блок влади країни це інертна маса політиків. І кожен окремий політик продовжує чимось займатись, так ніби в країні війни нема. А потреби ЗСУ це не його зона відповідальності.
І фактично це приводить до того, що в нас продовжує існувати купа економічних, бюрократичних, організаційних, законодавчих та інституційних проблем, які сповільнюють процес прийняття рішень. Які тормозять збільшення виробництва та появу нових типів озброєння.
Катастрофічність ж цієї ситуації полягає в тому, що поки наш неефективний державний механізм зі швидкістю пораненої черепахи ледве рухається вперед. То наш ворог рухаєтесь набагато швидше. Швидше приймає рішення, швидше адаптується, ефективніше використовує ресурси.
Поки Україна фінансову допомогу заходу розпоророшує на далекі від потреб війни витрати, то наш ворог концентрує всі ресурси на нарощуванні виробнтцтва зброї.
І все це дає йому значну ворогу вогневу перевагу на полі бою, яка дозволяє йому поступово досягати своїх цілей.
Знаєте, рік тому писав, що якщо ми не зможемо змінити наш неефективний механізм, то у нас будуть великі проблеми. Зараз же я можу сказати, що якщо ми зараз не змінимось, то ми можемо втратити країну.
