Бачу чимало рефлексій в стрічці на дату 31 березня. 5-річчя 31 березня 2019 року.
Що вже не зовсім правильно - бо нинішню епоху слід відраховувати таки від 20 травня 2019. Але най буде.
Кілька моїх міркувань.
1. Коли багато хто намагається сказати, що широкомасштабне вторгнення було неминучим саме після вибору Зеленського - це не зовсім так.
Не думаю, що чи він сам, чи хоч хтось, хто за нього голосував, хотів чи передбачав те, що станеться. Він реально вірив і хотів війну закінчити. В тому сенсі, як він сам це уявляв і казав.
Так само, я відкидаю дурну конспірологію в стилі "оман" про те, що тут хтось напряму хотів здати щось.
2. Проблема в іншому. І вона складніша за банальності в стилі " прийшов агент кремля, за якого проголосували манкурти - от і війна". Ніт.
Суть в тому, що війну дійсно наблизило те, що близько половини населення країни проголосувала в 2019-му за відверту відмову від збройного спротиву і боротьби за свою суб'єктність як нації. Це - реальний факт. І те, що ці люди не розуміли, що вони роблять, нічого ні міняє.
Адже з умовно трьох категорій людей, які в 2019-му віддали свої голоси Зе - а це його ядерна аудиторія "какая разніца", ті, хто був проти Порошенка (дуже строката аудиторія) та відвертої вати - більшість дійсно вірили в те, за що голосували.
У можливість "просто перестать стрелять", "Договориться по середине" тощо. Звичайно, Кремль це сприйняв як чіткий сигнал: українці воювати не хочуть. Значить, треба їх брати тепленькими. А Зе - символ і репрезентант всіх цих людей.
3. А коли це не вийшло через цілий комплекс причин - пуйло це сприйняло як кидок. І від особисто Зеленського - до речі, ми дійсно не знаємо, що в кулуарах обіцяв він москві в тому-таки Парижі/грудня 2019 і символом чого стала поява єрмака в лютому 2020р. Цілком допускаю, що були вже досягнуті чіткі домовленості в плані реалізації мінських домовленостей.
Кидок в москві відчули І від всіх тих людей, які ніби вчора ще проголосували за мир/капітуляцію і поступове перетравлення України - а тут раптом почали хлопати арешту медведчука та антиватним потугам Зе в 2021 році.
І не суть важливо, що ці потуги від Зе, скоріш за все, робилися просто для того, щоб домовитися трохи більше на своїх умовах - а не тому, що Зе тоді вирішив раптом воювати.
Зараз це вже неважливо.
Для кремляді надто складно було уявити всю подвійність мислення українців. Типу - ми проти всього того, що символізувала минула влада, тому голосуємо за нову владу, яка постулює відмову від цього національного курсу. Але як тільки нова влада спробувала це реалізувати - народ цього не дозволив. Ось така шиза))
Тому коли бачу чимало розмов, що, мовляв, Зе винен у війні - це не так.
Винні всі ті, кого він репрезентував і хто голосував за повістку, яка дала підстави кремляді вірити в легкість перемоги. І то - не напряму.
Не отримавши яку в 2019-2021, пуйло і вирішив діяти. Справжній винуватець - ось він, як це не банально.
До речі, остаточним спусковим гачком стала, думаю, зустріч з Байденом. Де той не "подарував" путіну Україну, що той хотів. У відповідь на укладення антикитайського союзу.
Тому повісити все на одного Зе не вийде. Він - дзеркальне відображення половини населення країни взірця 2019-го року.
Не буває випадкових президентів, угу.
