Останніми тижнями бачимо дуже тривожну тенденцію.
Президентський офіс, опечалений соціологічними даними, явно смикає кермо з боку в бік, аби уникнути потрапляння під софіти. Де доведеться відповідати на просто питання «Чому?»
Схоже, соціологія показує падіння підтримки влади у «воюючому» середовищі. Серед діючої армії, волонтерів, ветеранів, активістів…
Відповіддю стало спочатку - задобрити «генералів». Відмовити мобілізованим у праві на звільнення за вислугою років. Фронтовики в шоці.
Замість організувати «рекрутинг» під гарантії навчання, забезпечення і зрозумілого перебігу служби - послали Армії сигнал «воюйте стільки, скільки скажемо». Не дуже ефективна мотивація.
Певне, наслідки не забарились сказатись на соціології. Тому кермо різко вирулили у протилежну сторону. Воюючим намагаються показати, як хвацько розправляються з їхніми ніби антиподами: тими, хто виїхав за кордон. Їм відмовляють у консульських послугах і згодом - видачі паспортів.
Правда, тим, хто ставить під отаким підписи, треба памʼятати про конституційні визначення. Про неприпустимість порушення прав українців і перевищення власних повноважень.
Але не думають. Бо потрібен яскравий ефект, швидке переключення. Щоб воююча країна переключила увагу на «тих, хто виїхав».
Проте, сіяння розбрату - погана стратегія. Натиск на мігрантів не вирішить головного питання - притоку людей до війська. А значить, військові й далі ставитимуть питання.
Кого їм вкажуть ворогом на наступному кроці? Опозицію? Порошенка? Але важко малювати в армії ворогом того, хто їй найбільше допомагає.
Парламент? Так депутатів стараннями президентського офісу і так звели до рівня карикатурних персонажів (до речі, практично вивевши з ладу традиційний український рятівний інститут).
Може, командирів? Керенський і К пробували це в росії у 1917, заграючи з масами у ненависті до «зрадників-командирів». Пропрацювало недовго, закінчилось сумно.
Партнерів? Так і ЄС, і США, і Британія, і інші союзники свої обіцянки виконали.
Куди не кинь - довгострокового рішення для проблеми влади, яка займається самозбереженням, нема.
Довгострокове рішення існує лише для порятунку країни. Але президентський офіс воно не цікавить. Рух манівцями триває…
