Колись християнство було зовсім не таким, яким воно є зараз. Тільки прошу тих, хто вирішить образитися в своїх релігійних почуттях, не кидатися капцями в гніві праведному: це лише історія.
19 червня 325 року на Першому вселенському Соборі було прийнято т. з. символі віри. За назвою міста, в якому проводився Собор, вони отримали назву Нікейські символи.
На цьому Соборі Ісус Христос став Богом. Аби не пірнати в хащі богослов`я - просто й коротко. В перші три століття існування християнства Ісус був лише пророком, сином Божим, який не існував вічно, а був Богом створений. Само собою, що й Трійці теж не існувало. Бог-Отець був; був його Син, пророк Ісус і був Дух святий як окремішня сутність.
Проте з кінця ІІІ століття серед християн стався розкол. Частина з них почала просуватии поняття Трійці і Христа як Бога. Почалася між ними велика боротьба. І от, імператор Костянтин Великий (сам язичник), який у 313 році "легалізував" християнство шляхом введення в імперії свободи віросповідання, скликав Собор.
На ньому мала вирішиться суперечка між "старим" християнством, яке відстоював авторитетний пресвітер Арій та "новим", яке й просувало догмат про божественність Ісуса та Трійцю, - єпископа Олександрійського Александра. Сам Костянин (язичник) з низки причин схилявся до підтримки "новітнього" християнства.
Тож за підтримки імператора в Нікеї переміг Александр. Арія було засуджено й відправлено у вигнання, а всіх, хто сповідував старе, від Христа і Його апостолів християнство, оголошено єретиками. Так серед християн стався перший великий розкол на тринітаріїв (тих, що сповідували догмат про Трійцю) та антитринітаріїв, які стояли на старих позиціях. Останніх за іменем їхнього лідера почали називати аріанами.
Одразу ж після перемоги на соборі, тринітарії похапливо почали змінювати священні тексти на користь своїх поглядів. Головним в цьому був новий архієпископ Олександрійський Афанасій Великий, який діяльність розвинув воістину бурхливу. Свого часу її ретельно вивчав і препарував один з найбільших наукових геніїв людства – Ньютон.
Сера Ісаака переважно знають як геніального фізика, математика, механіка і астронома. Але крім того він був ще й непересічним теологом, глибоко віруючою людиною. Понад тридцять років він працював в Трініті-коледжі (коледж Святої Трійці) де поміж іншим вивчав і біблійні тексти, зробивши понад тридцять перекладів-версій Біблії.
Під час своїх розвідок Ньютон прийшов до висновку, що Афанасій Великий підробив текст Святого Письма, аби підкріпити його власні докази, що Христос є Богом рівним Отцю. Сам сер Ісаак Ньоютон за своїми релігійними поглядами був близький до аріан, про що свідчить йогот листуання з близькими друзями.
Скоро Костянтин Великий розчарувався в тринітаріях і схилився на бік Арія, наказавши повернути його із заслання. Проте одразу після повернення Арія було отруєно невідомими особами. Сам імператор вже на смертному одрі прийняв хрещення саме від архієпископа Константинопольського Євсевія Нікомедійського який був аріанином.
Після цього ще протягом сорока років аріанство було державною релігією Римської імперії, аж поки імператор Феодосій (сам "нікеєць") кінцево не заборонив його, а скликаний ним 381 року Другий Вселенський Собор оголосив давно вже мертвого Арія та його ще живих послідовників єретиками. За це Феодосій отримав від нікейців почесний епітет "Великий".
Тринітарії понищили усі труди Арія так, що до нас дійшли лише жалюгідні обривки. Те саме з Біблією. Немає нині жодної цілої Біблії, старішої за першу чверть ІV століття. А їх за триста років існування християнства мало би бути тисячі.
Поступово Нікейське християнство перемогло. Якими методами - то окреме питання. Але перемогло. До VІІІ століття послідовників Арія було практично ліквідовано по всій імперії або загнано у підпілля. Проте...
Проте аріани чудово почувалася за її межами, передусім серед готів та інших германських племен. І головне, в землях майбутньої України, в т. ч. і в Києві, де ще з І століття завдяки трудам першого учня Христа апостола Андрія Первозваного постала Церква раніше за Римську і Константинопольську. Першим очільником якої був сам Андрій. Тут найбільша таємниця України-Руси. Настільки велика, що Рим і Фанар, і москва кістками ляжуть, але не визнають її.
