Для початку хочу зазначити, що сучасні пресконференції нашої влади вже не носять характер тої сміливої "рознузданості", коли журналісти наввипередки змагалися в тому, хто поставить найбільш гостре запитання. Тут гострих запитань нуль без палички, і навіть єдиний журналіст Української Правди це враження не змінив. Вважаю, його запрошують навмисно задля імітації свободи слова в нашій країні. І якщо це вже буде така дрібничка надалі для нагадування нам, що комусь ще дозволено задавати такі запитання гаранту - то й гаранту не завадило би не спускатися знову і знову до хворобливого хамства, а тримати себе в руках. 42 (чи 43 вже?) рочки, як не як.
Загалом, недорогенькі дивом стали дорогенькими, мабуть. Іншої відповіді не знаходжу). Тиша в залі, як у Кремлі.
Отже:
1. Цитата з відповіді президента: "Курська операція мала успіх, тому що про неї знала обмежена кількість людей". Це його власні слова. І якщо би ці слова перетворились у справу, у дію дещо раніше - нам не прийшлося би бачити за гратами Червінського, маю припущення. Хочу додати, що окрім того, що про важливі спецоперації мають знати одиниці - ці одиниці мають також не патякати про це та не дзвонити кому не треба. В даному випадку Курська операція вже не мала би бути розголошена нашою власною владою, бо ж ми під прицільною увагою всього світу. Отож, пане президенте...
2. Андрій Єрмак є творцем Самітів миру. Про це тут було чітко сказано Зеленським. Напевно тому про ці Саміти ми будемо чути більше, ніж про боротьбу з корупцією, бо вони є важливими для того, хто має більш ніж потрібну владу в нашому політикумі.
Тепер команда президента - це і главком, і всі ЗСУ, а не тільки 5-6 менеджерів, від яких залежить наша з вами доля. На черговому році війни нарешті стали важливими розробники наших далекобійних ракет, і їм "треба дуже подякувати". Насправді ракета-дрон "Паляниця" має потенціал працювати з кращим результатом, ніж ті 5-6 менеджерів - як і "Нептуни" могли би. Просто Нептунам не дали голосу на цій сцені.
3. Татаров герой, бо справлявся з чеченцями в Києві, коли "вас тут не було". Мені це нагадало деякі моменти, думки окремих людей (вічна їй пам'ять, зрештою), що достатньо зраднику навчитися розмовляти правильною українською - ось він вже й не такий зрадник. Татаров (бездоказово) відправив до Кобзона певну кількість чеченців в Києві - ось йому вже треба "героя" дати. Аналогічно ж? Ми ж не хочемо, щоб "його вбили русскіє", як каже президент?
4. Прикордонна служба, митники дивом стали окремо від того, хто нікому нічого не винен. Посада та сама - але колись ми мали на ній того, хто був винен за все апріорі. Народився дядько немовби вже винним за все - за напад Путіна, за здачу Криму (ДО отримання ним повноважень), за погану погоду й маленьку зарплату. Тепер же все стало на свої місця - тепер мухи окремо, котлети окремо (чи як там кажуть, нагадайте?)
5. 10,8 млн пенсіонерів та 7,5 млн тих, кого нам би треба повернути з-за кордону, бо вони платники податків. "У нас серйозний виклик і після війни буде", - каже президент. Я намагалася якось скомпонувати це в таку тезу: коли ти не реагуєш на заклики вчасно попередити своє населення про загрозу російського наступу, та переймаєшся про можливій витік капіталу з країни через це - ти отримаєш і витік капіталу, й ті 10,8 млн пенсіонерів, й тих 7,5 млн біженців, ПЛЮС сотні тисяч загиблих. Все разом.
С- стратегія. Чи Д - думати.
Шкода, що нічим.
Всі інші запитання носили характер загальних, або ж популістичних. Для красивих заголовків та яскравих текстів у ЗМІ. Колись рівень накалу під час пресконференцій зашкалював - зараз це вже тепла ванна.
