Вчора ввечері й сьогодні зранку досі у відкрите вікно заходить запах паленого. Місто живе, але отримало чергову величезну рану. Я не буду постити тут фото, через яке Фейсбук забанить - але вкотре боляче поранило щось, що запам'ятається надовго.
В одному з районів, куди вдарили російські авіабомби, просто на лавочці, на бульварі, сиділа дівчинка школярка. 14 років. Батько вважається зниклим безвісті на Донбасі. Там, де сиділа - там і загинула. Фото мертвого дитячого тіла буде переслідувати мене дуже довго, приєднавшись до попередніх страшних спогадів, що закарбовуються в пам'яті.
Тіла цивільних,що лежать біля під'їздів на Салтівці.
Спалена ціла вулиця, де в будинках горіли цілі родини з дітками.
Супермаркети, обстріляні, де всередині були люди.
Знесені поверхи багатоповерхівок, і люди, що кричать звідти, ще живі, поряд з вже мертвими.
Батьки, що приїхали до місця влучання, й чекають на те, що їх доросла самостійна дитина жива. А вона вже мертва.
Люди, що шукають на згарищі своїх котів та собак.
Власники авто у дворі, що сідають в палаючу автівку, щоб відігнати її від будинків подалі.
Сироти. Сироти. Сироти...
Звідси вже спокійна та холодна реакція на відповідь з Харкова до Бєлгорода. Рахунок вбитих цивільних йде з обох боків, і за те, що не далі як вчора наробили росіяни - можлива на сьогодні тільки рівнозначна відповідь. Вони саме це розуміють - мусять розуміти. Вбили десяток українців - тепер байдуже, скільки вас, росіян, загине. Ви не цінуєте ні чужих, ні своїх. Байдуже на вас та ваші міста, звідки вчора прилетіло по нам п'ять авіабомб.
Зазначається, що запрограмовані вони були саме по тим локаціям, куди прилетіли - освітня установа, житловий будинок, алея з магазинами та цивільними, які там на лавочках сиділи, слухаючи музику, читаючи, спілкуючись.
Мене би налякало, якби ми досі залишались добрими, нездатними на симетричну відповідь. Тепер ми не жорстокі - тепер ми несемо справедливість.
Вчора вже під сотню постраждалих, з яких більше 20 - діти. Українські діти.
Колись з важкими думками, тепер з холодним розрахунком. З Харкова. "З любов'ю" до росіян, нехай будуть прокляті.
