…Він стоїть на колінах, обгорнутий у синьо-жовтий прапор і плаче: - Кицінька моя, ти мене ще чекаєш?
І, мені здається, завмирає все довкола, поки він мовчки слухає її відповідь в телефоні.
Видихаю, коли він їй каже:
- І я тебе дуже люблю! Я не памʼятаю жодного номера телефона! Жодного! Лише твій памʼятаю.
І далі стоїть на колінах, і витирає сльози. Виснажений, худючий, знесилений. І посміхається крізь сльози…
- Я лише 86 днів захищав Україну і 846 днів пробув в полоні, - каже інший наш звільнений полонений на відеокамеру. - Я тільки 86 днів боровся за Україну….
… Звільнена жінка, яка перебувала в полоні з 2017 року! Я навіть боюсь думати про її 7 довгих і безнадійних років.
Інша молода жінка плаче безупинно, розмовляючи з мамою телефоном, просить покликати своїх дітей. У неї син і донечка.
- Я вже вдома, мої котики, я вже вдома, в Україні, - і гірко плаче, схлипуючи.
І потім ще комусь:
- Саша, я вдома, я вдома, скоро побачимось!
Чоловік в камуфляжі каже:
- Вже все добре, найголовніше, що вони в Україні. Скоро побачитесь.
…Йдуть пішки через перехід. Одна жінка тримає руки за спиною. Йде, опустивши голову. Єдина без будь яких речей.
Повернулись з пекла.
А в коментарях під відео:
щось жінки після полону краще виглядають, аніж чоловіки;
а що вони тягнуть у мішках?
а чому пішки? а чому всі лисі?
а які вгодовані та пузаті кабани зустрічають наших полонених, от їх би на фронт;
а навіщо полоненим ті ваші квіти?
І це ще я не бачила коментарів, як правильно знімати наших полонених.
Що з нами?
