Щонайменше багато місяців випробування тепер на “Плесецьку” неможливі — єдиний майданчик перероблений зі стандартів СРСР під МБР п'ятого покоління.
А більше ніде — Байконур не пристосований для випробувань ВКС, там тільки цивільні структури, це теж місяці та місяці, на організацію та модернізацію стартових столів.
Хороша новина — мільярди вилетіли в трубу.
Стан ядерного щита РФ — найбільша інтрига, пов'язана з кремлівським режимом. Радянська спадщина неабияк підгнила і навряд чи доживе до 2030 року.
На утримання ядерної тріади — МБР, атомних підводних човнів, стратегічних бомбардувальників, пунктів керування та зв'язку, поїздів потрібні колосальні кошти.
Але на війну в Україні вони ніяк не впливають — саме тоді, коли в Сухопутних сил закінчуються танки зі зберігання і замість БТР і БМП, все частіше використовуються гольф-кари, мотоцикли, МТЛБ, доводиться відривати кошти на ядерне стримування.
Це, до речі, видно за всіма графіками втрат хоч офіційними, хоч у OSINTерів — важку техніку мехбригад росіяни втрачають менше, натомість показники у графі “автомобілі, пікапи, різні сурогатні МТЛБ” злетіли у рази. Так кремлівський режим намагається людськими хвилями компенсувати нестачу техніки.
Можна нескінченно рапортувати. що виробництво БМП-3 наростили до 400 на рік, але це з заводськими ремонтами і з тими що вийшли з ладу, у результаті бойових дій та аварій. Нової техніки не вистачає, стара все більше в поганому стані навіть для капітального ремонту і закінчується. Тому це добре — переозброєння МБР нас влаштовує.
Як йшло фінансування РВСН у ситі для Росії двотисячні роки, коли Дмитро Медведєв фотографувався з “Айфоном” як президент, а не був блогером з алкогольною залежністю, чи так кралося як на виробництві “Армат” та інших, природно, питання відкрите.
Весь ланцюжок з модернізації, обслуговування, постачання ядерного щита, природно, розкрадали потрібні люди і фірми, як розкрадають кошти на аптечки, різні БПЛА, на кшталт “Оріона” та багато іншого.
“Сармат” — це рідинна ракета, традиційні для РФ технології ще з совєтів.
Рідинні двигуни в СРСР виходили краще, технології твердого палива, протистояння його деградації, відсирінню — це наступний рівень військової хімії.
Рідина це завжди марудно — зберігання, утилізація, токсичність, інфраструктура під перевалку між заводами та пусковими шахтами, утримання штату заправників.
Крім того, росіяни мають твердопаливні “Булаву”, “Ярс”, врешті решт “Тополь”. Незрозуміло навіщо в 2024 робити заміну саме “Сатані” на рідкому паливі.Попри кілька невдалих запусків “Сармат” поставили на серійне виробництво і вже тричі відрапортували, що 62 дивізія РВСН переозброєна цими засобами.
Оскільки РФ — це машина зі створення пафосу, то ракеті вже поставили пам'ятник у Сонячному, написавши на ньому “Після нас тільки тиша”.
Це при тому, що переозброєння тривало як мінімум взимку 2023 року і на початку 2024 року. На супутникових знімках фіксували важку техніку, вели роботи як мінімум на пяти стартових майданчиках.
Так що серед програми з переозброєння Москва має ракету, яка стабільно не літає, але вже стоїть на озброєнні і під неї готують шахти, а випробувати її багато місяців буде ніде. Бо інфраструктура “Буревісника” теж не підходить, у неї ядерний двигун, немає рідини, немає інфраструктури для неї.
Краще ситуації для нас і гірше для супротивника не вигадаєш.
І чим більше російські у військові блогери кричать про “польотне завдання на Вашингтон” і “кілотонни по Києву” у відповідь на третій підірваний арсенал ГРАУ, тим більше виникає питань до поточного стану Стратегічних ядерних сил РФ.
