У мережі цитують військового аналітика Датського королівського оборонного коледжу Андерса Нільсена. Він змальовує картину, яка лежить в основі сценарію «варення жаби», про який говорять з 2022.
Мовляв, російські ресурси не безкінечні - і чим більше їх вижерає війна, тим швидше економічна машина зламається. Нам радять наповнювати позицію людьми (шляхом мобілізації), і допомагають у межах, які не створюють надмірного навантаження на західні економіки, натомість у росіян формують враження, що варто ще натиснути, вкинути ще більше ресурсів - і станеться прорив.
Українцям відводиться роль не допустити проривів… і все, що зможуть зробити.
Така стратегія - інерційна, не передбачає надмірних вимог до західних країн, і не порушує психологічних обмежень щодо «ескалації з росією».
Виклики для України очевидні. Це - життя захисників і втрати економіки. Тому нашим інтересом є змінити умови цього сценарію. Просити, а тим більше вимагати від партнерів, а тим більше - ображати їх сенсу не має і лише зашкодить. Збільшенню допомоги сприятимуть дії лише українців - які викликатимуть захоплення.
Найзрозуміліший шлях - свої технології і виробництво. Де можливо - із залученням партнерів, але з українською ініціативою. І не заважати тим, хто здатен це робити.
Судячи з бюджетних пріоритетів на наступний рік, до влади 5-6 менеджерів і двох лідерів ця проста думка ще не дійшла. А час спливає…
