Напевне варто знов звернутися до влади. Самої хренової яка вже була, та й напевне яка буде в Україні. Але іншої немає. Обрали самі цих невігласів. Хто ж нам тепер лікар?
Так ось. Як громадянин України, я хочу отримати просту відповідь на просте запитання? А саме… «Куди їхати тим, хто змушений зараз кидати свої будинки та квартири і бігти від війни яка наближається до їх селищ та міст»? Відповідь, «Нам пох@й!», або «Проблеми простих громадян, ЗЕлених більшовиків не іпуть», не підходять. Їх улюблене «проїб@ли», також!
Просту відповідь. На просте запитання!
Безумовно, хтось може спокійно виїхати закордон. Як би голосно не кричали деякі блогери-укурки «Аткройте границы», діти, жінки, літні люди спокійно можуть виїхати в іншу країну. А що робити тим, хто не хоче бігти з України, але і жити біля лінії фронту теж не може? Чому люди в своїй країні, відчувають себе покинутими?
Скільки було побудовано модульних містечок для таких родин? Немає в бюджеті грошей? Ніколи не повірю. Якщо є фінансування того довбаного і нікому не потрібного марафону, значить бабла в державній кишені, валом.
Давайте просто порахуємо. Один мільярд українських грошей (які наприклад віддали блаблабла марафону) поділимо на курс американських грошей. Розділили? Чудово. А тепер, все що вийшло, давайте розділимо на… ммммм… ну нехай 40 000 тих же самих американських денег. Це вартість модульного будинку для родини з чотирьох людей. Ціна приблизна. Я думаю, що якщо замовлення велике та типовий проєкт, то вартість буде інша. Так ось, виходить, що таких будинків можна нафігачити… 500 штук. Тобто півтисячі родин будуть із житлом. Безкоштовним. Від держави, яка піклується про своїх громадян. Вірніше мусить піклуватися. (Це я вже не кажу про державні готелі, пансіонати і так далі).
Що зроблено в цьому напрямку? Ну як я розумію, одне велике ніх@я!
p.s. Хтось зараза скаже, що п’ятьсот будинків це мало. Але це в пʼятисот разів більше ніж нічого. І це ми лише «порахували» один мільярд гривень який віддали на фінсування проєкту «шопопало».
