Не тільки тому, що Путін змінами до Ядерної доктрини відкинув взагалі будь-які можливості для будь-яких мирних переговорів з Києвом.
Його розрахунок на мирне посередництво Китаю, Глобального Півдня і Африки було помилковим. Більше. Воно створило двозначність у політичній стратегії війни з Росією: ми готові воювати, але хочемо миру.
Китай з Бразилією, а за ними нечисленна кількість різноманітних «миротворців», запропонували свої послуги для миру. Всі вони в інтересах Кремля – Україна має врахувати реальність, припинити вогонь і віддати Росії все, що вона хоче. Спробуйте назвати іншу модель миру? «Формула миру» президента навіть не обговорюється.
Союзники цілком могли запідозрити, що Україна не готова воювати, як стратегія виживання її народу. Тим більше, коли перед поїздкою у Вашингтон Зеленський якось натякнув про «якісь таємні онлайн і офлайн переговори з Путіним».
Президент розуміє, що тема його мирних ініціатив вичерпана. Він не навалився у Вашингтоні публічно виступити з мирним планом.
Поспішним, якщо не більше, стало просування президента «плану перемоги». В ситуації, коли Україна повністю втратила ініціативу у війні, якщо не розглядати такою Курську операцію. Справа в тому, що вона аж ніяк не привʼязана до війни безпосередньо на території України, де ЗСУ послідовно втрачають позиції.
Спроба перенести її цінність на майбутнє для торгів з обміну територіями, не має надійної перспективи. Росія здатна зосередити проти ЗСУ на Курщині 60 і навіть 100 тисяч військових, одночасно підтримуючи високий рівень поповнення резервами наступальних операцій на сході і півдні.
