Коли ми згадуємо мапи України за якісь часи, що і там ми жили, і ті землі були наші, - ми маємо усвідомити таку річ, що у них вийшло. Якби у них, росіян, не вийшло - ми би зараз жили і на своїй Курщині, і на своїй Брянщині, обробляли би свою землю, і нас було би куди більше мільйонів, ніж тепер.
Нажаль, сучасне людство легко підпадає під маніпуляції, вплив пропаганди, популізму, брудних технологій діяльності політиків та бізнесу, медіа, фальсифікаторів історії тощо. Людство слабеньке на внутрішній стрижень. І тому я не дивуюсь, коли з однієї сторони є купа колаборантів з росіянами, а хтось з іншого боку каже, що не проти був би, щоб Україна була під іншою імперією свого часу, але не російською. Інша імперія давала газети друкувати та мати свої школи - чому би під нею не бути?
Думка про взагалі незалежність від будь-яких імперій приходить в голову лише меншості, вільним людям з чіткою позицією. Згадала свого однокласника, який колись сказав нашому вчителю історії: краще було би, щоб союз програв Німеччині. Зараз би жили в Німеччині ...
Постсовкові часи, вже незалежна Україна, але вчитель не виправив, не підняв тему окупації України совками. Не висловив думку, що нам би краще і без німців, і без росіян.
Агов, хіба не можна хоча би думати, як вільна людина? Я розумію, що позбутися імперій завжди було важко, але в часи нашої незалежності говорити, що тобі під кимось було би непогано жити?
Однокласник, як виріс, обрав нам сьогоднішнього президента та одним з перших виїхав з України до Франції, здається.
Ну а ми залишились.
Маючи людей з таким рабським мисленням, ми знову сам на сам з тим, у кого колись вже вийшло перекроїти наші землі та погнати в полон наших людей - як зараз росіяни вивозять до себе наших дітей. Та сама навала. Але ж чи не вперше ми маємо шанси залишитись на мапі світу, як держава - тільки не треба би плювати в свою армію ще з 2014-го. Не треба було стопорити розробку власних ракет. Не треба аби кого назначати послами. Не варто бикувати перед союзниками. Не треба відвертатися від війни, наче тебе це не стосується - у мене тут, доречі, сьогодні знову загинули люди. Знову влучання в багатоповерхівку. Люди гинуть як мухи.
Я не знаю, що виграла Франція від того мого однокласника. Якщо гіпотетично на неї хтось нападе - такі пацюки перші біжать з корабля, попередньо обравши якусь Лє Пен.
Я ж бачу так: якщо ми хочемо вивчати іноземні мови - було би чудово, щоб вони були не для еміграції, а для розвитку України. Якщо ми вчимося новому - було би ідеально використати ці вміння в Україні. Але так вже стається, що більшість людей бачить себе окремо, як окрему одиницю, яка нікому нічого не винна. У кожного є свій інтерес. І може тут немає нічого дивного, так?
Але тільки уявіть: якби /коли б ми виграли цю війну і відбудували тут таку країну, яка стала би кращою версією себе вчорашньої - скільки пацюків захотіли би скористатися тим, що відбудували інші.
На хороше та красиве завжди є купа бажаючих. Ну, як впродовж всієї нашої історії...