Дух кінорежисера Тарковського якось завітав до письменника Андрія Кокотюхи, і рєзко постав перед ним, аби злякати корифея. Голий, бридкий і м’ятєжний. В повітрі потужно пахло сіркою…
Але Кокотюха не злякався, бо давно звик до регулярних візитів всякої нечисті.
- Не пізнав? – поцікавився дух Тарковського.
- Чого б я не пізнав? – заперечив Кокотюха. – Гоголь. – Я, до речі, теж з Ніжина.
- Я не Гоголь, я - Тарковський, - сказав Тарковський. – Ти не злякався мене?
- Подивися на себе в зеркало, Тарковський! Чого мені тебе бояться? Ти - чмо!
- В моєму геніальному фільмі «Зеркало», кстаті, йдеться про отраженіє сознанія без посредства абстракцій, про світ за гранью «тайцзи» - розповів Тарковський
- Гуй! – сказав Кокотюха
- Шо?
- Твій фільм про гівно, - сказав Кокотюха. Про битіє битія в гівні, з гівна зроблений, і гівном підбитий. Отраженіє гівна в гівні.
- Ні, - заперечив Тарковський
- Да - наполіг Кокотюха
- А ти його бачив? – спитав Кокотюха
- Ні, - сказав Кокотюха. - Але я бачив гівно, то твоє кіно точно таке саме…
- А в «Сталкері»…
- В хуялкері, - перебив Кокотюха
- А в «Солярисі»…
- В хуярисі, - відповів письменник
- Мій тато – український поет, - похвалився Тарковський
- Тятя, - сказав Кокотюха
- Шо?
- У вас на тата кажуть «тятя»… - Тятя-тятя, наши сєті натягли в ізбу гівна… Тятя, блять, - сам себе насмішив Кокотюха
- Не було там такого, - обідився Тарковський
- Було! – сказав Кокотюха
Тарковський сумно зітхнув…
- А я не їм борщу, - сказав Кокотюха. - І вареників не їм
- Чого? – здивувався дух режисера
- Того, шо все воно гівно, - сказав Кокотюха. І борщ, і вареники і всі твої фільми - гівно, до останньої титри! Гівно було, гівно є, і на гівно обратиться…
Тарковський тихо заплакав…
- Бухать будеш, соляріс? – запитав Кокотюха
- Буду, - сказав Тарковський
- Докажи, що ти не робот
- Я не робот. Я Дух мятєжний і неспокойний, - сказав Тарковський…
- То й пішов нахер звідси, - розізлився Кокотюха
Тарковський, без настроєнія і тверезий повернувся в тамті світи… А Кокотюха сів до праці, бо треба було дописувать нову детективну повість. «Купа гімна і рука гімназиста»…
