Остаточного демаскування тих, хто публічно заявами підтримував Україну , а насправді чекав, коли ми опустимо руки і здамося.
Одне з питань до нас на зустрічах: чи є стійкість і готовність українців далі боротися (яка ситуація з мобілізацією, єдністю влади і суспільства ) ?
Якщо буде збільшено підтримку для України (в тому числі при сценарії - що зменшення підтримки США, але добрі новини від коаліції рішучих (країни, де військово-політичне керівництво розуміючи важливість перемоги України, готові включатися швидше і більше)?
Уявімо найгірший сценарій, коли примус до перемовин без гарантій безпеки стає публічною реальністю , що може бути гірше Мінська? Але за нас вступляться ті, хто усвідомлює наслідки ?
Дуже різна налаштованість і бачення щодо завершення війни. Запрошення України в НАТО (шанс мізерний) розглядають тут як каталізатор до перемовин.
Почула на одній закритій зустрічі думку:
The only acceptable fatigue is Ukraine’s fatigue.
Але і тут маю сказати, що не можемо дозволити собі перевтому.
Постійно прошу в Бога неймовірну мудрість для народу і таку силу любові, щоб вистояти і перемогти ворога і його вісь зла, зрадників і ті риси в собі і українців, які заважають нам зараз.
Друзі, ми часто недооцінюємо наскільки важливо зараз демонструвати світу , що ми так само як і раніше налаштовані на поразку ворога .
Не треба гризти один одного, бо це привід іншим нас злити під виправданням, що ми не готові далі боротися і тому треба тиснути на нас, щоб ми сідали за перемовини. Бо дуже багатьом хочеться видихнути і за рахунок України повернутися до business as usual
