Очікування на порятунок України всією міццю США й союзників, яке було з початку повномасштабного вторгнення, дало тріщину, а нині вона перетворилася на нездолане провалля. Затамувавши подих, світ спостерігав за діями США й їхніми дипломатичними вивертами.
Російські дрони залітають на територію країн НАТО? То випадково. Бійці КНДР долучилися до російського війська? А ви доведіть – ми не маємо даних. Російські ракети зруйнували українську енергетику й гатять КАБами по житловим масивам міст? Будь ласка – відповідайте ударами по аеродромам й складам ворога, але не нашою зброєю. Хусити обстрілюють торговий флот в Червоному морі та Аденській затоці? Ми занепокоєні…
Людство спостерігає й робить висновки. БРІКС з початку нашої Великої війни енергійно перетворюється в альтернативу англо-саксонського світу, вже загрожує домінуванню долару. В Казані зібралися десятки лідерів держав, які ведуть спільні перемовини, будують плани нового устрою світу. Й зібралися вони не в Пекіні чи Делі, вони відкинули решту справ, аби прибути в Казань, про яку до цього більшість з них не чула. Нема де правди діти: путін – тріумфатор цього зібрання. Й все, що відчуває світ сьогодні: суміш розчарування й тріумфу.
У той самий час пропагандисти, які називають себе політологами, економістами, аналітиками наче заведені механічні ляльки співають третій рік ту саму пісню про близький колапс росармії та економіки, про заколот російських еліт чи то військових, про те, що за тиждень-два нашому ворогові не буде ким й чим воювати.
Майже ніхто не хоче визнати, що умови нашої війни зовсім інші ніж гадалося, що «партнери» або не хочуть або не можуть протистояти російській навалі, яка є для всього світу кривавою рекламною кампанією під слоганом «Так можна, за це нічого не буде, гайда з нами!»
Світ змінюється на очах, але ми відмовляємось сприймати ці зміни й вперто сподіваємося на диво західної допомоги, на парасольку НАТО й європейський шанс. А чи воно того варте з висоти нашого досвіду двох з половиною військових років? Чи не варто шукати інших союзників та будувати інші плани, ініціювати створення нових союзів, скріплених спільними інтересами й загрозами? Навколо – безліч шансів й шляхів розвитку та порятунку держави. Наші дипломати (агов, де ви?), розвідники й агенти впливу мають нишпорити світом, вести таємні перемовини, будувати стратегічні плани й укладати угоди, шукаючи місце України у цьому нестабільному світі. Замість цього – ті самі політики й промовці із тими самими застарілими ідеями й гаслами, які закликають до тих самих хибних цілей.
Потрібний мир, аби негайно перезавантажити владу, позбавившись цих «неокомуняк» у вишиванках, не здатних ні на що, потрібні нові люди з досвідом й свіжим креативним поглядом, які запустять країну, зроблять її ефективною, здатною знайти гідне місце у цьому світі.
Але перше, що потрібне: мир – на максимально прийнятних умовах за нинішніх обставин. Мир якнайшвидше, бо позиції для торгів щодня погіршуються. Й для цього, пане президенте, зніміть футболку «Make Russia small again». Бо це найгірше, що можна зробити, якщо ви насправді налаштовані на перемовини з ворогом для порятунку України й українців. Цю футболку одягнуть ті, хто після вас збудують потужну країну з озброєною до зубів армією, з розвинутою економікою й високим добробутом населення. Все, на що ви здатні ля цієї країни – припинити війну.
