Трохи про “живих мерців”.
Сьогодні час трохи розповісти про Тимошенко і про ОПЗЖ. У нас є розповсюджена думка, що ці сили і їх запит померли, що Юлія Володимирівна чи Юрій Бойко не актуальні, а на виборах, які рано чи пізно будуть, в них не буде шансів. Насправді це не так. І вони так не думають, і історія вчить нас, що наскрести свої 5, а може 10% шанс у них буде.
По-перше, вони справді до виборів готуються. По-друге, ресурсні. По-третє, вони вміють мімікрувати під запит.
У випадку з Тимошенко (як і завжди) важко зрозуміти: вона імітує підготовку і розводить людей на гроші і вплив чи справді готується до виборів. Вона першою публічно вкинула (у західній пресі) тему виборів весною. Її люди бігають регіонами, агітують людей приєднатися до команди в обмін на гроші. Вони навіть торгують імʼям Залужного - не тільки вони, звісно, але ці найнахабніше. В Дніпропетровській області і в центральній Україні вони розповідають казки, що “він піде з нами”. З нині послом, звісно, ніяк пани з “Батьківщини” не повʼязані, але там досі в голові 90-і, тому надування щок і аферизм у повний зріст.
Всі ці рухи покликані переконати, що вона прохідна і їй можна давати гроші. З джерел фінансування для виборів:
1. Продаж мандатів і франшиз. Це нормальний спосіб кешування ЮВТ під час її опозиційного періоду після 2014. От Тарута і кілька його посіпак так в минулу раду і потрапили.
2. Гроші з лобістів-контрабандистів: тільки в її випадку - не героїв наших попередніх серій, а тих хто про ліки і контрафактну торгівлю ними. Звідти і боротьба Юлі з медичним канабісом. Вона і її спонсори прямо заробляють на проблемі доступу до знеболювальних і ще купи препаратів, тому легалізація медканабісу прямо блокує їй можливість заробляти на болі людей. В останні роки це стало ледь не головним джерелом її кешу.
3. По дрібничкам. За вирішення якихось питаннячок в парламенті чи навколо урядового кварталу. Ну або за обіцянку це зробити.
Чи має вона перспективи? Чи просто капіталізує зібране? А от я б не став її ховати. За повномасштабну війну населення постарішало, а літні люди збідніли набагато більше ніж всі інші страти. А саме вони найкраще голосують. Тому, враховуючи політичну майстерність і перевірений бренд, Юлія Володимирівна президентом, звісно, не стане, але протягти ще купу людей в Раду їй цілком по силах. Особливо якщо обіймається з умовним Ляшком (який тепер цілий комбат) і знайде кількох амбітних і відносно медійних військових чи волонтерів, які не дуже розбираються у політиці, а дуже хочеться.
Екс-ОПЗЖ орієнтуються на ту саму цільову і вікову групу, що і Тимошенко. Але з іншою географією. Не всі з колишніх ТОПів ОПЗЖ зустрінуть кінець війни на волі чи живими, але найбільші оптимісти з них вже готуються до виборів. Але дуже обережненько. Дуже тихенько.
Їх тема - євроскептицизм, розчарування у союзниках, вони будуть говорити про те, що головне - не допустити війни. Нової чи розморожування старої. Так, не весь ресентимент і розчарування ультраправі опанують. Лишиться і для радикально протилежної позиції. Вони також будуть опрацьовувати радикальну частку пастви УПЦ МП і переважно літніх людей, яким зруйнували їх звичний культурно - політичний світогляд.
Зараз вони спілкуються переважно з відносно білими і дуже чорними бізнесами, які втратили від краху легальної і нелегальної торгівлі з Росією. Так-так, реформа митниці і зменшення маржі на контрабанді - це одна з головних умов очищення української політики.
І так, звісно, в цьому двіжі “розчарованих Заходом поміркованих українських патріотів” (вони так і будуть себе позиціонувати) знайдеться місце не особливо розбірливим і особливо розчарованим ветеранам і волонтерам. Або людям, які будуть робити вигляд що вони належать до цих груп. Навіть цікаво, чи буде Добкін казати що він ветеран і як ветеран тепер хоче мир і злагоду не з гіпотетичною Росію майбутнього, а з Росією тут і зараз. Я роблю ставку, що так.
