"За відповідальність" - Володимир Запорізький

"За відповідальність" - Володимир Запорізький

Я не буду торкатися влади, бо вона за визначенням неукраїнська і знайти щось корисне, що вона зробила б для України просто не можливо.

Щодня йдуть одні зашквари!

Ну скажіть в якій воюючій країні під час війни на виживання підіймають зарплати тим же прокурорам і в всім іншим чиновникам, а не воякам, далі можна нічого вже не писати.

Факти річ уперта!

Я багато знаю про війни людства, але такого свинства не зустрічав в жодній воюючій країні.

Те що є на сьогодні – це просто Неперевершені, Все!

Що з цим робити, змінювати в демократичний спосіб, адже ви їх всіх обрали саме в такий спосіб шляхом виборів.

Як це зробити під час війни, якою вони і війну не назвали війною, на сьогодні питання без відповіді.

Хоча ця влада рейтингозалежна і все ціле залежить від думки людей.

А ось тут у нас сама головна проблема, переважна частинам населення навіть уяви не мають що реально твориться в країні яка стоїть на межі зникнення, а може навіть за межею.

Інформаційний фронт на війні дуже важлива річ, особливо коли постійно працює бойова пропаганда від влади, полощить мізки людей всякими там міфами і відвертою брехнею.

Тому йде невидима битва за правду.

І ось тут ми маємо великі проблеми окрім того ж марафону у нас купа експертів, блогерів, активістів і всього іншого.

Саме за їх відповідальність я і хочу сказати пару слів.

Я не беру до уваги тих хто сидить на зарплатах у влади, то публіка, що продалася за 30 срібників, такі були завжди.

А за всіх інших.

Якщо ви взялися «за перо», то пишіть правду таку як вона є, бо тільки правда лікує, а брехня вбиває.

І ще одне питання – професійне володіння тими темами які ви висвітлюєте.

Це дуже важливо!

У нас твориться в цьому питанні такий хаос, що людина яка робить перші кроки в пізнанні просто тоне у всьому цьому!

Я не пишу вірші, хоча в юнацтві був такий гріх, щось писав, у мене є для цього друг Артур Білоус, це його тема і я залюбки його вірші читаю.

Стараюсь майже не зачіпати в деталях тему БПЛА, є Ю.Касьянов, хоча багато чого знаю як авіатор високого класу.

Чи ті ж ракетні програми, є О. Кочетков, пише фахово, теж маю немалу уяву про цей напрямок і щось додаю.

А ось за авіацію, то тут я фахівець, правда тільки Господь знає все, ну а я вже після Нього...

Що таке стратегічне бачення, це коли ти охоплюєш по проблемному питанню майже всі складові, що впливають на кінцевий результат.

Я можу це робити, бо маю профільну освіту і величезний досвід на командних посадах.

Тому мені легко про це писати.

Хоча який сенс писати про проблеми і пропонувати шляхи їх вирішення коли тебе категорично не чують ті кого ви наділили владою.

Як на мене, якби мене почули, то ми б давно забули про такі жорстокі атаки ворога з повітря.

Це я про свій повітряний легіон, про підземні авіаносці і багато чого іншого.

Билися б вже давно на рівних з москалями в повітрі, а з часом і відігнали б їх за Урал.

Але ж реакції Нуль, тому і потріпаємо від щоденних атак БПЛА і КАБ-ів, втрачаємо людей як цивільних, а за передок в загалі мовчу, там суцільне пекло на землі!

А у нас багато різних блогерів, що відволікають від болючих питань, збирають до купи десятки тисяч людей і грають на їх почуттях, пишуть про якісь психологічні абстракції, хоча і уяви не мають а що там твориться насправді.

Головне людей підтягнути і за їх рахунок непогано існувати.

Заробітчани одним словом.

Скажу чесно, вони мене обурюють і навіть бісять!!!

Та щоб описати про життя вояків в окопі на нулі, потрібно там реально побути і пережити все те що там є, всі оті нелюдські умови, коли влада перетворила вояків в якихось ув’язнених з квитком в один кінець.

Це думка одного добровольця з Канади українського походження, що воює на передку.

Так, я дещо знаю особисто про війну, хоча служба в авіації дуже відмінна від піхоти.

Навіть були і в моєму житті багато «пригод» коли життя висіло на волосині, не люблю про таке розповідати, добре, наведу один випадок майже 40- річної давнини.

Я був воєнним радником на Ірано - Іракській війні.

Був таки момент, що керівництво Ірану запідозрило Всіх пілотів у зраді і посадило їх в буцегарню, тому ми себе вільно почували на тому ж аеродромі під Багдадом, так були вириті за моєю вказівкою відповідні захисні споруду на випадок повітряної атаки, навіть «Зушки» стояли в потрібних місцях, бо фактично командував я, мій стажер – командир ходив за мною слідом і щось собі записував…

Але на війні все змінюється і аятоли таки випустили всіх пілотів і тут почалося…

Був один наліт на мій аеродром пари іранських літаків.

Всі мої підлеглі кинулися в укриття, а мене начебто біс поплутав, а я кинувся до «Зушки»(Зу-23-2) і почав по літакам стріляти, чи то сміливість, чи то ще щось інше, не пам’ятаю, це був рефлекс вояка…

Чим все це закінчилося, один літак я завалив, але інший вдарив ракетою і полетіли в різні боки, в один бік «Зушка», в інший бік я…

Звичайно я цього майже не пам’ятаю, це мені потім розповіли мої підлеглі мусульмани…

Вони вважали, що мені капець, але Господь мене зберіг, отримав потужну контузію і тіло в синяках…але живий…

Навіть нагороду отримав – Орден ВПС за мужність з чистого золота.

Тому я знаю особисто, що таке контузія і можу і маю право про таке писати.

Це вам як приклад.

А якщо людини уяви не має, що там твориться на ЛБЗ, то краще про це не писати і не ображати вояків своїм дилетантством.

Пишіть про те що знаєте, тем про війну так багато.

На цьому все на сьогодні.

Воюємо і далі на всіх фронтах.

ГЕРОЯМ СЛАВА!

СЛАВА ЗСУ!

СЛАВА УКРАЇНІ!