Я не буду торкатися влади, бо вона за визначенням неукраїнська і знайти щось корисне, що вона зробила б для України просто не можливо.
Щодня йдуть одні зашквари!
Ну скажіть в якій воюючій країні під час війни на виживання підіймають зарплати тим же прокурорам і в всім іншим чиновникам, а не воякам, далі можна нічого вже не писати.
Факти річ уперта!
Я багато знаю про війни людства, але такого свинства не зустрічав в жодній воюючій країні.
Те що є на сьогодні – це просто Неперевершені, Все!
Що з цим робити, змінювати в демократичний спосіб, адже ви їх всіх обрали саме в такий спосіб шляхом виборів.
Як це зробити під час війни, якою вони і війну не назвали війною, на сьогодні питання без відповіді.
Хоча ця влада рейтингозалежна і все ціле залежить від думки людей.
А ось тут у нас сама головна проблема, переважна частинам населення навіть уяви не мають що реально твориться в країні яка стоїть на межі зникнення, а може навіть за межею.
Інформаційний фронт на війні дуже важлива річ, особливо коли постійно працює бойова пропаганда від влади, полощить мізки людей всякими там міфами і відвертою брехнею.
Тому йде невидима битва за правду.
І ось тут ми маємо великі проблеми окрім того ж марафону у нас купа експертів, блогерів, активістів і всього іншого.
Саме за їх відповідальність я і хочу сказати пару слів.
Я не беру до уваги тих хто сидить на зарплатах у влади, то публіка, що продалася за 30 срібників, такі були завжди.
А за всіх інших.
Якщо ви взялися «за перо», то пишіть правду таку як вона є, бо тільки правда лікує, а брехня вбиває.
І ще одне питання – професійне володіння тими темами які ви висвітлюєте.
Це дуже важливо!
У нас твориться в цьому питанні такий хаос, що людина яка робить перші кроки в пізнанні просто тоне у всьому цьому!
Я не пишу вірші, хоча в юнацтві був такий гріх, щось писав, у мене є для цього друг Артур Білоус, це його тема і я залюбки його вірші читаю.
Стараюсь майже не зачіпати в деталях тему БПЛА, є Ю.Касьянов, хоча багато чого знаю як авіатор високого класу.
Чи ті ж ракетні програми, є О. Кочетков, пише фахово, теж маю немалу уяву про цей напрямок і щось додаю.
А ось за авіацію, то тут я фахівець, правда тільки Господь знає все, ну а я вже після Нього...
Що таке стратегічне бачення, це коли ти охоплюєш по проблемному питанню майже всі складові, що впливають на кінцевий результат.
Я можу це робити, бо маю профільну освіту і величезний досвід на командних посадах.
Тому мені легко про це писати.
Хоча який сенс писати про проблеми і пропонувати шляхи їх вирішення коли тебе категорично не чують ті кого ви наділили владою.
Як на мене, якби мене почули, то ми б давно забули про такі жорстокі атаки ворога з повітря.
Це я про свій повітряний легіон, про підземні авіаносці і багато чого іншого.
Билися б вже давно на рівних з москалями в повітрі, а з часом і відігнали б їх за Урал.
Але ж реакції Нуль, тому і потріпаємо від щоденних атак БПЛА і КАБ-ів, втрачаємо людей як цивільних, а за передок в загалі мовчу, там суцільне пекло на землі!
А у нас багато різних блогерів, що відволікають від болючих питань, збирають до купи десятки тисяч людей і грають на їх почуттях, пишуть про якісь психологічні абстракції, хоча і уяви не мають а що там твориться насправді.
Головне людей підтягнути і за їх рахунок непогано існувати.
Заробітчани одним словом.
Скажу чесно, вони мене обурюють і навіть бісять!!!
Та щоб описати про життя вояків в окопі на нулі, потрібно там реально побути і пережити все те що там є, всі оті нелюдські умови, коли влада перетворила вояків в якихось ув’язнених з квитком в один кінець.
Це думка одного добровольця з Канади українського походження, що воює на передку.
Так, я дещо знаю особисто про війну, хоча служба в авіації дуже відмінна від піхоти.
Навіть були і в моєму житті багато «пригод» коли життя висіло на волосині, не люблю про таке розповідати, добре, наведу один випадок майже 40- річної давнини.
Я був воєнним радником на Ірано - Іракській війні.
Був таки момент, що керівництво Ірану запідозрило Всіх пілотів у зраді і посадило їх в буцегарню, тому ми себе вільно почували на тому ж аеродромі під Багдадом, так були вириті за моєю вказівкою відповідні захисні споруду на випадок повітряної атаки, навіть «Зушки» стояли в потрібних місцях, бо фактично командував я, мій стажер – командир ходив за мною слідом і щось собі записував…
Але на війні все змінюється і аятоли таки випустили всіх пілотів і тут почалося…
Був один наліт на мій аеродром пари іранських літаків.
Всі мої підлеглі кинулися в укриття, а мене начебто біс поплутав, а я кинувся до «Зушки»(Зу-23-2) і почав по літакам стріляти, чи то сміливість, чи то ще щось інше, не пам’ятаю, це був рефлекс вояка…
Чим все це закінчилося, один літак я завалив, але інший вдарив ракетою і полетіли в різні боки, в один бік «Зушка», в інший бік я…
Звичайно я цього майже не пам’ятаю, це мені потім розповіли мої підлеглі мусульмани…
Вони вважали, що мені капець, але Господь мене зберіг, отримав потужну контузію і тіло в синяках…але живий…
Навіть нагороду отримав – Орден ВПС за мужність з чистого золота.
Тому я знаю особисто, що таке контузія і можу і маю право про таке писати.
Це вам як приклад.
А якщо людини уяви не має, що там твориться на ЛБЗ, то краще про це не писати і не ображати вояків своїм дилетантством.
Пишіть про те що знаєте, тем про війну так багато.
На цьому все на сьогодні.
Воюємо і далі на всіх фронтах.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
