Зараз багато обговорюють жахливі цифри СЗЧ, що перетнули межу 100 тисяч вояків.
Звичайно я засуджую таке явище як СЗЧ, але як командир, що пройшов свій шлях в армії від посади старшого лейтенанта до генерал-лейтенанта хочу розібратися, а чому це перетворилося в масове явище, які причини?
Притомним людям зрозуміло, що за всі ці роки так званої незалежності переважна частина суспільство так деградувала, що і доброго слова знайти важко.
Всі хвороби суспільства є і в армії, а особливо коли командири згідно статуту мають необмежену владу, то це зажди є проблемою.
Це так, взагалі в якості вступу.
Що ми маємо в воюючій країні на сьогодні.
Правлячий клас просто з котушок злетів в своєму цинізмі і бажанні на всьому нажитися, починаючі з центра прийняття рішень і туди нижче по всій вертикалі і горизонталі.
Просто йде роз грабунок всього і вся.
Це нагадує ті часи, коли ворожа армія захоплювала якесь місто то командир давав 2-3 дні на грабунок, такий собі був супер приз для вояків, своєрідна мотивація.
Власне і москалі зараз живуть і воюють за такими ж правилами середньовіччя.
Ну це все зрозуміло, ворог є ворог і що з нього взяти, він прийшов все знищувати і грабувати, і вбивати.
Але по факту ми маємо владу яка ще гірша за ворога, бо вона маскується під патріотів, носить вишиванки, робить селфі на фоні нашого жовто-блакитного прапора, а насправді це самі знаєте хто, ліквідатори цієї країни.
І цих ліквідаторів обрали саме ви – виборці, вони ж не з космосу до нас впали, це явище рукотворне.
У нас не має на війні навіть натяку на якусь там справедливість.
А це жахливо!
Я ще раз вам нагадаю, що навіть в варварських режимах Гітлера і Сталіна діти можновладців воювали і гинули на фронтах ДСВ.
Та є і свіжий приклад, той же Ізраїль, де діти всієї правлячої верхівки воювали і гинули.
Ви хоч розумієте яку мерзоту ви привели до влади, яка перевершили всі навіть варварські режими і свої ницості, вибачте, це не люди, це істоти.
За ці майже три роки великої війни переважна більшість просто втратила мотивацію воювати, бо всі ці абстракції про Українську Землю яка летить з молотка, і все інше народне багатство, що щодня розкрадається, то у багатьох є питання – а за що воювати?
Є невеличкий острівок надії від тих хто ще фронт тримає, вони воюють за свої сім׳ї, щоб ворог не прийшов і не вчинив з ними як в тій же Бучі, Ізюмі і інших містах…
Але це самі квіт нації, що в перші дні пішов на захист.
І таких небагато, та і вони просто закінчуються, війна є війна…
Ви ж пам’ятаєте, в свій час генерал В. Залужний підняв питання додаткової мобілізації, бо розумів, що пішла війна на виснаження.
Що з цього вийшло, всі від питання мобілізації відхрестилися і першим був Верховний ГК В. Зеленський, бо це йому рейтинг псувало.
Просто взяв і ще раз не виконав свої посадові обов’язки, не царське це діло…
А щоб не було у нього опонентів, то він як Смерч зніс все досвідчене командування ЗСУ і ГШ на чолі з генералом В. Залужним і наніс непоправну шкоду боєздатності ЗСУ.
Залужний пропонував процес підготовки резервів здійснити в цивілізований спосіб, готувати нових вояків від пів року до року і поповнювати ними бойові бригади, бо війна і втрати у них неминучі.
Я все це чудово розумію, бо проходив службу саме в цій системі, був заступником начальника ХВВАІУ, і УЦ ВПС СРСР в свій час, тому досвід маю, знаю як це потрібно організувати щоб отримати повноцінних вояків по різним спеціальностям.
Але у нас є Ставка ВГК на чолі з актором, що грає роль Верховного ГК і вони пішли зовсім іншим шляхом, і коли фронт почав тріщати по всім швам, і пішла повна втрата керованості по всій вертикалі і горизонталі командування, тому заради порятунку, я так і не зрозумів, скоріш за все себе в цій країні, пішла в хід так звана бусифікація.
Ганебне скажу вам явище, бо людей ловлять як тварин і відносяться до них гірше ніж до тварин.
Я маю спілкування з очевидцями всього цього шабашу, по другому я це назвати не можу.
Так, війна, ворог наступає і країну потрібно захищати.
Але як?
Просто приведу вам один приклад, коли взимку у цих мобілізованих в лісі є лише літня палатка і якісь там нари, по середині щось схоже на стіл і одне черстве хлібеня на все відділення, а це 7-8 чоловік.
Тобто умови гірші ніж для худоби, це правда.
А тепер давайте розберемося в причинах, а чому так діють ці командири?
Ну у солдата є спеціальні пайки, де все враховане, повірте людині яка очолювали тилове забезпечення цілих армій, я знаю що таке продовольча і речова служба не з книжок.
А причина дуже проста, бо йде шалене розкрадання всіх матеріальних цінностей по всій вертикалі і тон цьому розкраданню задає саме центр прийняття рішень!!!
Ви ж тільки подивіться на вчорашнє рішення ВР де вони своїм законом пробачили всім мародерам, що наживаються на армії, Всім!
Тому чому дивуватися, риба давно згнила з самої голови і нещадно смердить!!!
Ось вам і причини, всі крадуть все що бачать, цілий «бізнес» на крові влаштували, проситься нецензурне слово, утримаюся…
А тепер давайте розберемо відчуття отого мобілізованого, що потрапив в нелюдські умови, звичайно у нього є лише одна мрія як втекти.
Це вам одна із головних причин масового СЗЧ на рівні УЦ.
А далі ще гірше, замість того щоб відправляти людей в бойові бригади, заради піару Верховного ГК у нас формують нові і нові бригади з необстріляних вояків і командирів.
Там не має прочуття ліктя товариша, бойового побратимства, бо це досягається і формується в бойових умовах, коли вояки змушені турбувати один за одного.
Але до цього відчуття потрібно прийти, дожити, а цього і не має на жаль.
Та і командири у нас різні.
Я згадую свого онука, що закінчив воєнну кафедру і отримав молодшого лейтенанта запасу, як там вчили, промовчу.
Його на весні 2022 року направили в один із УЦ командиром взводу.
І була загроза повітряної атаки УЦ і Всі командири просто втекли в ліс, а взвод мого онука був в наряді на КПП і в караулі.
І ця дитина в свої 22 роки залишилася з підлеглими, бо не змогла кинути своїх підлеглих і це викликало великий подив у всіх інших командирів – втікачів.
Ось це вам приклад за моральний стан, за виховання в сім׳ї…
Та і син скоро три роки воює в ДШВ на БМ 21 Град, має вищу освіту і давно міг перейти на офіцерські посади і сидіти подалі від ЛБЗ, але є одне але, бо він не може кинути своїх побратимів з якими пройшов великий бойовий шлях, бо то його воєнна сім׳я.
Це так, щоб не думали, що я десь там під місяцем літаю і нічого не знаю.
Та і мене було непросте в свій час бойове життя.
Був і воєнним радником на Ірану - іракській війні в середині 80-х.
Чому згадав.
Так був один епізод, бойовий епізод.
Аятоли в Ірані запідозрили всіх пілотів в нелояльності і пересадили всіх в буцегарню, але коли побачили, що іракські пілоти встановили панування в повітрі то до них дійшло, що потрібно пілотів випускати і хай займаються бойовою роботою.
На одному із аеродромів під Багдадом я був радником, а по факту командиром батальйону що будував захисні ангари для літаків, і все таке інше для особового складу.
Були звичайно і засоби ППО , наші ЗУ-23 2.
І в однин із ясних днів ланка іранських літаків здійснила наліт на цей аеродром з метою знищити літаки.
Але влучити в ангари вони не могли, а вибухові хвилі ангари нормально тримали, то вони взялися за ВПП.
Заходили на бриючому, бо вважали такий маневр безпечним і били бомбами саме по ВПП.
Почували себе як у себе вдома, бо всі мої підлеглі розбіглися по захисних спорудах, літаки не встигли піднятися, тому нас просто кошмарили…
Я до цього часу не можу сам себе зрозуміти яка сила мене завела на цю Зушку і я почав їх поливати вогнем, це важко описати, весь цей емоційний стан вояка…
Але одного літака я таки завалив на виході з піке, правда і мені дісталося від вибуху поряд, отримав свою першу контузію.
Іракське командування високо оцінило мій героїчний вчинок і нагородило мене орденом ВПС за мужність з чистого золота.
Такі вони щедрі і масштабні були ті брати – мусульмани…
Чому згадав, так в цьому і є дійсна сутність командира, що показує особистий приклад і дбає за своїх підлеглих.
Потім багато ще було «пригод» за Чорною річкою і в інших місцях…
Бойове життя, воно бойове…
Тому мені не важко давати оцінку тому, що твориться в ЗСУ.
Проблема на проблемі і проблемами поганяють.
А починати потрібно з самого верху, бо саме цей верх задає потрібний тон на війні.
Вибачте, що довгим вийшов допис, але я старався як міг стисло написати, тема завелика і болюча як сама війна.
Вважав і вважаю, що перемога на війні кується на полях битв, а не в кулуарних домовленостях.
Тим більше такі граки з׳явилися, що боронь Боже, один гірше другого.
І сама головна наша Біда є в середині країни, це повні Лузери, що не здатні нас привести до перемоги, втратили все що змогли.
Тепер вони опікуються своїм власним переобранням, а ви хоч лусніть, бачили очі, що купували, то тепер їжте хоч поливазьте, десь так.
Одне зрозуміле, існуюча система управляння країною і армією не життєздатна і вона веде нас до капітуляції.
Змінювати і негайно змінювати в законний спосіб.
Бо втратимо країну.
Думайте і дійте.
На цьому все на сьогодні.
Воюємо і далі на всіх фронтах.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
