Лише за жовтень армія РФ захопила понад 470 кв км.
Від Покровська до адмінмежі Донецької області з Дніпровською ще тиждень було 15 км, а сьогодні – менше 10. Economist пише, що Україна бореться не за перемогу, а за виживання.
Фронт ще не валиться, але кришиться. Путін не збирається зменшувати ані інтенсивність, ані розширення активної лінії наступального фронту. Він використовує стратегію, від якої відмовились ЗСУ, зосередившись на акумуляції практично одного контрнаступального прориву.
Попри високі, здавалось би, практично невідновлювальні втрати, російська армія щодня веде безперервні штурмові атаки менших і більших піхотних ударних груп з бронетехнікою. При інтенсивній підтримці артилерії й авіації.
Тактика тисячі порізів. Якщо подивитися узагальнену карту у Deep State, то таке зрозуміло і не для воєнного спеціаліста. Російські штурмові підрозділи, міняючи одне одного або проходячи через трупи своїх солдатів, довгими язиками врізаються в оборону ослаблених, зріджених на широких ділянках оборони, наших воїнів. Так діяли американці під час операції «Буря в пустелі».
Подивіться на протуберанців російських атак: від Петрівки до напрямку Троїцького, від Новоолексіївки до Пушкіного в напрямку Сонцівки, від захопленого Цукуриного, від Острівське-Ільїнка-Берестки в напрямку Старі Терни з охоплення Курахового та просування в тил в напрямку Дачне з Дального. Врізання в нашу оборону на агломерації Ганівка, Катеринівка, Єлизаветівка, прорив в сторону Великої Новосілки, Торецька та стрімкий рух в сторону Вербинівка із тиском з Неліпівки через захоплений Нью-Йорк, де сформовані ще великі, але небезпечні лещата, витягнутість Довгого Клина біля Куп'янська-Вузлового із захопленням Колісниківки й Сенькового.
23 листопада росіяни просунулись вже в 12 населених пунктах на 6 оперативних напрямках. Вони контролюють 20-25% Часового Яру. Бої ідуть вже на «вогнетривкому заводі», де є загрози «мішка».
Сиплеться правий західний фланг селища Велика Новосілка в Донецькій області на кордоні з Запорізькою. Це західний фланг для Курахового і східний для Гуляй Поля.
В ці глибокі порізи підтягуються свіжі сили, розширюючи оперативні плацдарми, просуваючись дальше. Одночасно по оборонцях ЗСУ наносяться ракетно-бомбовий і мінно-артилерійські удари, знесилюючи й обмежуючи можливості для активної оборони. В умовах відсутності ротації, свіжого поповнення і посилення фронту свіжими силами та бронетехнікою.
Загрожуючи взяти в «мішок», закрити в населеному пункті українські підрозділи, оточити бригади на великих і складних агломераціях, змушуючи ЗСУ постійно відступати.
Найскоріше, пусковим алгоритмом такої тактики росіян стала втрата Авдіївки, відсутність добре підготовлених, взаємопов’язаних і ешелонованих довгих ліній фортифікацій та глибоких мінних полів, на що наштовхнулися і зупинилися українські контрнаступальні бригади влітку 23 року.
Російське командування переслідує мету: вийти на стратегічні плацдарми, з яких можна буде тотально обстрілювати Дніпро, Запоріжжя, Харків й інші крупні населені пункти й оборонні вузли на сході та півдні України, із реактивної та ствольної артилерії.
Саме для цього Росія закупила у північної Кореї специфічні 50 одиниць 170-мм САУ М-1989 Коксан з дальністю від 40 до 60 км. І 20 240-мм РСЗВ, щойно вироблених, з керованими снарядами. І зрозуміло, Путін поставив жорстке завдання захопити якомога більше українських територій.
Напевно, для тиску на Трампа, коли він знову зателефонує «другу Владіміру» і попроситься на переговори по мирному врегулюванню війни в Україні.
Потім американський президент знову зустрінеться, вчетверте, з Кім Чен Ином і «полагодить» з ним.
