Очільник російської Служби зовнішньої розвідки й також голова Російського історичного товариства Сергій Наришкін запропонував обговорити «права Росії» та інших країн на українські території. Практично наступного дня одіозний кандидат на посаду президента Румунії Келін Джорджеску назвав Україну «вигаданою державою» й наголосив, що її поділ неминучий.
На тлі того, що сьогодні під російськими атаками й руйнуваннями переживає український народ це – справжній парад стерв’ятників! Але, втім, мова йде не тільки про Україну.
Ті, хто сьогодні закликають до перегляду кордонів, говорять про штучність держав та необхідність їхнього розчленування, забувають історію двох великих воєн ХХ сторіччя. Ці війни також починалися з дискусій про те, на своєму чи чужому місці розташована та чи інша держава, чи має вона право на власних громадян, що в неї з історичною спадщиною.
Гітлер під час поділу Чехословаччини апелював до прав судетських німців. Сталін, коли вводив війська до Польщі, апелював до національних прав підкореного більшовиками українського народу. Й таких прикладів можна навести чимало, проте фінал відомий і без прикладів – руїни Європи, мільйони жертв, біль і трагедії.
Логіка Наришкіна – це логіка зухвалого імперіаліста, який плазує перед Путіним
Російське керівництво та його політичні союзники повертають нас у ті сумні часи. Адже очевидно, що якщо можна «розділити» між собою одну державу сьогодні, завтра й інші може спіткати її доля. Головним висновком з Другої світової війни була саме непорушність кордонів у зруйнованій Європі. Погодитися з тим, що цей принцип більше нічого не вартий – відкрити дорогу до нових поділів. І нових руїн. Адже за бажанням можна легко довести, що більшість європейських держав сьогодні розташовані «не на своєму місці», можна згадати про давні територіальні претензії й етнічні проблеми. Коли сильні пригнічують слабких – їм неважко знайти мотив.
Важче зрозуміти Джорджеску
Однак логіку Сергія Наришкіна хоча б можна зрозуміти – це логіка зухвалого імперіаліста, який просто насолоджується своєю безкарністю, а заодно й плазує перед захопленим історичними питаннями Володимиром Путіним.
Так, можна, звичайно, намагатися сподобатися електорату, який вірить у прості рішення й сподівається побачити у президентському кріслі нового «збирача земель». Джоржеску тут не перший і не останній.
Адже після того, як радянська Росія окупувала Україну і створила СРСР, вона навіть і не подумала чимось ділитися із Румунією. Ба більше, у 1940 році Радянський Союз анексував Бессарабію і Північну Буковину, збільшив територію радянської України і утворив Молдавську РСР.
Зупинити Росію потрібно не тільки заради України, але й заради майбутнього її сусідів
І зараз історія може повторитися. Зупинити Росію потрібно не тільки заради України, але й заради майбутнього її сусідів. Джорджеску і такі як Джорджеску мають усвідомити, що такі як Наришкін не збираються ділитися із ними жодним загарбаним селом.
А от запропонувати «віддати» румунські чи польські міста і села після чергової дискусії в Російському історичному товаристві ще й як можуть!
Так що не варто спекулювати на чужому горі і чужій боротьбі. Треба насамперед думати про власне майбутнє – а воно повʼязане не із новими поділами Європи і намаганням Путіна підірвати європейську безпеку війнами і зухвалою пропагандою «російських прав» на чужі землі. Адже ніяких інших прав, окрім міжнародного права, насправді просто не існує.
