Важливо наголосити, що після Другої світової війни для демократичного світу існують загальні (основні) принципи виборчого права, на які вони погодилися у міжнародних актах - Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року, (європейській) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зазвичай ці принципи також зафіксовані, а подекуди також і розширені, у конституціях суверенних держав світу.
Наприклад, принцип загальних виборів передбачає можливість для всіх виборців забезпечити право голосу, в тому числі для переселенців і біженців.
Принцип вільних виборів передбачає два важливих елементи: можливість для виборця вільно сформувати свою політичну волю; можливість для виборця вільно реалізувати свою політичну волю.
Без примусу, обману, підкупу і так далі.
Тому під час широкомасштабних бойових дій реалізувати ці 2 принципи (з пʼяти існуючих конституційних принципів) є неможливо.
Відтак процес, який не грунтується на основних принципах виборчого права не є виборчим.
Як наслідок, виникнуть питання легітимності (визнання) цих виборів як всередині країни, так і назовні.
Окремо не торкаюся інших, не менш важливих ризиків, зокрема для єдності суспільства під час гіпотетичних «виборів» в умовах активної зовнішньої агресії РоZZiЇ.
Але, здавалося б, це речі самоочевидні.
Більш детально про це пишуть і озвучують аналітики, зокрема з Центру політико-правових реформ, Українського Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Громадянської мережі «Опора», Комітету виборців України.
