"Щодо незрозумілого діалогу Трампа і Макрона" - Олексій Голобуцький

Дуже схоже на ситуацію початку 2022-го, коли всі в світі були впевнені, що Україна от-от впаде, що ми дуже швидко програємо ядерному колосу. Бо що ми можемо протиставити купі російських військових на наших кордонах? От з цих витичних всі, передусім наші союзники, і виходили, коли визначали формат переговорів і майбутньої мирної угоди. Вони вважали, що їм просто треба якось більш-менш пристойно владнати ситуацію на руїнах України, поділити рештки.

Зараз все повторюється: три роки відвоювали, багато загиблих бійців, території повільно втрачаються, щодня обстріли, Росія підключила Іран і Північну Корею, США припиняють допомагати і вимагають Україну собі у власність, вздовж фронту понад пів мільйона ворожих військ, «Орешник» і ядерна зброя... Всі просто були впевнені, що Трамп дуже швидко протисне Україну на швидке згортання спротиву. І саме з цих витичних будували плани своїх дій. Але в Трампа не вийшло. Тиск, погрози, вимоги, шантаж – і нічого. ЗСУ продовжує вбивати ворога, СБУ продовжує нищити тилову військову інфраструктуру, українці прикидають, як довго і як саме встоять, якщо допомоги від США не буде взагалі...

І всі тепер змушені перебудовувати схеми з нуля, саме з отакою базою.

Путін теж. Бо він був практично впевнений, що все дійде до якогось конкретного і стислого плану дій набагато швидше. Він дійсно запланував послідовність «20.04-9.05». Однак вже ясно, що як мінімум настільки швидко не буде. Навіть Трамп вже заявив, що «9 травня – це зарано».

І Путін починає нервуватись. Бо так само як і Європа, як і ми, не розуміє Трампа (Америка теж його не розуміє). Саме звідси ростуть ноги в пропозиції «ще більшої кількості рідкісноземельних копалин, з територій Росії і з окупованих територій – скільки захочете, звідки захочете». Це спроба тицьнути пальцем в небо: а раптом це саме те, чого прагне Трамп з усіма його дивними заявами?

Підсумок: Путін, хотів би, звісно, розтягнути процес якомога на довше, якщо вже не вийшло все вирішити одразу. Щоб в України закінчились ресурси і закінчилась допомога. Але розуміє, що безкінечно тягнути зі згодою на переговори і мир не зможе. І тепер справа в тому, наскільки реальні всі заяви Європи щодо готовності стати на нашу оборону, запровадити крупний миротворчий контингент, підтримувати нас замість США...

І чи готовий Трамп до такої міри рвати безпекові зв’язки з Європою, щоб замінити угоду з Україною угодою з Росією. Адже Трамп явно хоче якийсь папірець, нехай і липовий, що він всіх переміг. І от це Путін розуміє. І якраз може дати цей липовий папірець, не вартий абсолютно нічого. Зате швидко – хоч завтра.

Отже, виглядає так, що все поки впирається у невизначеність Трампа: бажаний швидкий медійний тріумф вартий тривалих проблем з Європою, в тому числі економічних? Чи з того буде йому ж більше проблем, ніж задоволення?

А поки не визначиться Трамп – навряд зможуть визначитись і всі інші учасники процесу.