1. До них я би віднесла втрачені росіянами можливості підсилювати нашу паніку чи страх. Перші дні повтомасштабки були вирішальними для всіх. І росіяни ту першу "гру" програли. Час для гри на паніці вичерпаний.
2. Народ. Не населення, як на росії. Саме народ - це напевно наш головний козир. Його росіяни не побачили в часи Майдану. Не зробили висновки, і тому не побачили його в часи повномасштабного свого вторгнення. Звідси помилки одна за одною:
- з квітами окупантів тут не зустрічають;
- замість страху з'являється ненависть;
- жоден президент України не насмілиться переписати Конституцію "під себе".
Тому що Україна - не росія.
Доречі, не читала цю книгу Кучми, чи варто? Як скажете?
3. Британці. Пишуть ЗМІ, що вони консультують нас перед перемовинами. Саме цей факт дає принаймні мені особисто надію, що слабенька наша команда "дипломатів" зараз в Саудівській Аравії попередньо навчена досвідченими британськими політиками. Бо де Єрмак, а де українські національні інтереси?
Тому британська карта мені вважається достатньо сильною.
4. Нікуди відступати. Багато хто воює в рідній області. Може тому, що за спинами мільйони дітей, жінок, батьків, не вивезених закордон, нам дійсно немає куди відступати? З Курщини можна вийти, але можна зайти в Брянську область, чи Бєлгородську, і чхати на цю сіру буферну зону. Але за спиною - рідна земля. Далеко не всі мислять категоріями "а что нам дала єта Україна?" Не сумніваюсь, що навіть бусифіковані, якась їх частка, коли бачать лінію фронту - десь таки починають відчувати, як ця земля їм дорога. Ну не може серед українців бути аж настільки багато моральних уродів, як в сусідів.
5. Мізки. Це завжди будуть українські козирі. Тому їх так хочуть мати у себе росіяни. Попереду майбутня наша слава як світових виробників зброї. Нашим людям доводиться думати над створенням того, чого досі ніким не було створене, і за шасі американських літаків чіплятися, як афганці, ми не будемо. А тому звідси витікає наступний наш козир.
6. Репутація. Нація, яка бореться. Нація, яка протиставляє себе в кілька разів більшому ворогу. Нація, яка перемолола сотні тисяч росіян. Нація, яка без власного флоту майже знищила флот супротивника. Це вже назавжди в історії.
7. Правда. Шкода, що ця карта стає все менш важливою в світі, але вона все ще дає нам шанси на отримання добрих союзників. Своє до свого завжди тягнеться. Схожість завжди імпонує. Тому росіянам - ті союзники, на яких покластися не можна, бо як і росіяни, вони завжди кинуть один одного. А у нас карти кращі. Інколи в моменті, інколи в перспективі.
І хоча хтось каже, що правди не існує, існують лише думки того чи іншого стосовно подій - ні, це маячня. За правду і боряться, і вмирають, і в даному випадку ця карта виключно наша, українська.
