Зустрів декілька разів у стрічці публікацію ресурсу Ціна Держави про те, що Україна ніяка не диктатура й вони будуть банити всіх, хто таке стверджує. При цьому, навели декілька індексів, що показують неправдивість цього твердження.
Знаєте, я дуже підтримую науковий підхід у всьому, в тому числі, оцінці суспільних явищ. І мене також вкрай дратує поширена практика, коли, наприклад, думку суспільства маса людей оцінює по своїх друзях-родичах чи бульбашці в ФБ.
Але є декілька умов.
По-перше, критерії мають бути обʼєктивні. Якщо, наприклад, люди стверджують, що ми на 62 позиції в світі за рівнем свободи слова й це навіть вище, ніж деякі члени ЄС, а в нас телебачення знаходиться під стовідсотковим контролем влади, то я, даруйте, в такому індексі сильно сумніваюся.
Друге - це динаміка. Якщо ви вже вирішили спростувати тезу про диктатуру, вам би варто показати тренди (бодай, зміни з 2019), бо вони нерідко є красномовнішими, ніж абсолютні показники й набагато ліпше пояснюють, чому в людей складається враження щодо диктатури.
І головне - повнота й вагомість кратеріїв. Якщо ми живемо в країні, де:
- парламент і уряд повністю позбавлені субʼєктності (попри конституцію), а керуються Офісом президента;
- судова та правоохоронна система тотально контролюються ними ж і використовуються в ручному режимі;
- президент, на додачу, використовує незаконні позасудові розправи з опозицією (санкції);
- медійний простір монополізований державою всюди, де це можливо;
- в країні 6 років не проводяться вибори (немає значення, як це пояснюється -К.В.)
- то це й є ознаки абсолютно класичної диктатури (нехай і на відносно ранніх стадіях).
А всі решту своїх супернаукових індексів шановні дослідники можуть запхати собі в сраку
