Фельдмаршалу Монтгомері Мединський приписав таку цитату: "Правило номер один усякої війни - не йти на москву".
Припускаю, до сьогоднішнього дня ця думка базувалася на хибному уявленні про те, що завоювати москву неможливо (?).
Чому?
По факту тому, що попереду себе москва завжди виставляє поневолені народи, зокрема Україну. Без України шлях на москву, в принципі, відкритий. Це ж скільки десятиліть москва відчайдушно блефувала! Похід на "ма-а-аскву" Пригожина, згодна, виглядав дещо бутафорським, бо його ніхто не зупиняв за здалегідь погодженим сценарієм. Згодом всіх, хто Пригожина підтримав, відрахували з кола довіри путіна, полетіли голови. Але якщо би в Другу Світову між німцями та московитами не було України, то дійти до москви якісними німецькими танками по російському голодному та невмитому людському м'ясу було би набагато легше. І, звісно, якби союзники не допомогли тим невдячним ресурсами та відкриттям другого фронту.
А так хочете - йдіть на москву. Нема проблем.
Питання завжди в Україні, яка платить найбільшу ціну. Гітлер казав: "Мені потрібна Україна, щоб нас не заморили знову голодом, як у попередній війні".
В царській росії звідти повзли до нас, як таргани, щоб отримати село з українськими селянами у приватну власність, та сите життя за наш рахунок.
Сьогодні росіяни лізуть сюди, щоб взяти звідси ВСЕ, що можуть: викопати, витащити, відрізати, викачати і вивезти до себе, де воно зникає в бездонному російському пузі. Осідає в кишенях чиновників, а бидло залишається голодне. Ну, може порадіє чиясь самка пральній машині, чи краденому велосипеду - але ж ненадовго.
Багатий Донецьк, свого часу найкраще місто для ведення бізнесу (2012, за рейтингами Форбс) - сьогодні з розваленим комунальним хазяйством. Смітник без води. Маріуполь - залишки міста на цвинтарі. Забрали з окупованих територій все, що могли. Висосали всю кров. Все життя. Ще чотири області їм віддати? Вивести наші війська, бо їм жрати хочеться з наших земель?
Що ж це за країна така - Україна? Що її цінність завжди усвідомлювали агресори, а наші манкурти розповзаються світом з презирством "а що нам дала ця Україна?"
Висновок тільки один: історія циклічна. Лізти сюди за нашими ресурсами будуть ще не раз. Навіть якщо клімат сильно зміниться - тут на каміннях будуть збирати врожаї, бо такі вже люди. Україна як держава повинна змінити свій образ на той, до якого лізти - собі дорожче, краще не починати.
І зараз ви мене захейтите - ненавиджу позицію жертви. А ми цю позицію ще й оспівуємо в державному Гімні, і вороженьки у нас виглядають якимись добрими. Неначе це не вони гвалтують наших дітей та скидають наших цивільних в загальну яму. Потім закидають нашим же чорноземом, а там, де немає трупів - навіть його, чорнозем, вивозять КАМАЗами. Щоб огірки краще росли на кістках вбитих українців.
