Ігаль Левін каже, почитав китайців ті починають писати коментарі, що росія кульгава собака, не така сильна, якою хоче здаватися. Нащо такі союзники?
Взагалі ця тема - асоціювання себе з перемогами та переможцями - вона майже завжди в політиці. Путін не любить асоціювати себе з поганими подіями, щоб виглядати переможцем. Китайці вже задають питання - як це, бути згаданими в зв'язці з кульгавою собакою. Чи треба їм така репутація?
Трамп катастрофічно не любить асоціюватися з програшами. Розумію, це все логічно і властиво людській натурі. Нашій сьогоднішній владі теж не хочеться згадувати свою бездіяльність на початку повномасштабного вторгнення росіян.
І тільки такі люди з честю та совістю, як, наприклад, Драпатий, пишуть рапорт на звільнення. Бо не бояться озвучити та прийняти по факту відповідальність за події.
Якби так вміли політики - поваги вони викликали би не менше, ніж Драпатий. Я лише гіпотетично можу уявити якусь таку промову певного лідера, що він десь допустив помилку. Десь справді винен. Він розуміє та бере на себе відповідальність. Це була би історична промова, яка би довела, що людина ЗДАТНА бачити помилки та вчитися на них. Таких лідерів рідко би відпускали з посади...
Натомість переважна більшість лідерів самостверджується або на історичних питаннях (це про поляків), або на темі чиїхось спецоперацій, які хтось розробив і втілив у життя завдяки власному розуму. Або такі лідери хаотично перекидають відповідальність виключно на попередників, бо самі, самозакохані, дуже бояться доторкнутися до суворої реальності.
