Судіть самі: на травень поточного 2025 року в Україні налічувалося понад 10,3 млн пенсіонерів (майже половина тих, хто реально живе на нашої території). І середня пенсія на квітень 2025 року лише трохи більше 6 тис грн (важко уявити, як можна вижити на ці мізерні гроші).
Навіть Данило Гетманцев невтримався та відверто заявив, що переважна більшість українських пенсіонерів отримують лише 27% від середньої зарплати — майже вдвічі менше, ніж за нормою. Згідно з базовим соціальним стандартом, пенсія має становити мінімум 40% від заробітку (для порівняння, у країнах ЄС цей коефіцієнт у середньому сягає 58%).
Плюс до цього скорочення чисельності працездатного населення лише посилює навантаження на нашу солідарну пенсійну систему. Нагадаю, що близько 1,7 млн українців, які працювали до війни в Україні, перебувають і працюють за кордоном. Для відновлення економіки Україні необхідно додатково 4-5 млн осіб.
І все перелічене – лише офіційні дані. А яка ситуація насправді?
Вихід із цього найважчого становища є? Так, є і не один. Але кому потрібні наші конструктивні пропозиції, якщо навіть створення та запуск «Української корпорації розвитку» (аналогічні структури працюють у понад 100 країнах світу для залучення довгих інвестиційних грошей) вже десяток років не викликає жодного інтересу у Кабміні та Раді.
Безумовно, простіше та легше ходити з простягнутою рукою та клянчити черговий кредит. І все одно ці кредитні гроші з відсотками доведеться віддавати.
