"48 підтверджених влучень з пожежами та детонаціями за минулий місяць" - Кирило Данильченко

Багато повторних — усього понад 100+ епізодів.

По колонах очищення й іншій інфраструктурі НПЗ — 15 успішних ударів, по вузлах перекачування, насосних станціях і нафтосховищах — 8, по підприємствах, пов'язаних з ВПК — 9, по інфраструктурі РЖД — понад десяток. (Таргетація мережі тягових станцій РЖД на півдні — щоб було менше можливостей перекидати сировину цистернами та, звісно, забезпечувати угруповання противника у Причорномор'ї та Криму.)

Основне завдання, як її бачу я, — транспортні коридори для сирої нафти: порт Кавказ, Новоросійськ і Усть-Луга. По суті, ми працюємо над фрагментацією по всіх ділянках труби до найбільших НПЗ і перевалки.

Декілька ударів по гілці “Дружби”, що йде через Білорусь до ЄС (природно на НПЗ у Мозирі та термінал “Новатеку” також перевалка йде через цей вузол). Тобто, під нашим прицілом не лише експортні потужності, а й видобуток та переробка.

Вистачить нам потужностей у тоннажі чи ні — це питання, особливо на тлі того, що Москва буде посилювати протидію нашим дронам.

Проте ще кілька років тому результат — велика паливна криза Росії, криза, яку ми створили власними руками — виглядав би фантастикою.

Ще якась кількість дипстрайків пройшла непомітно — аеродроми, РЛС, контрбатарейні радари, позиції гелікоптерів.

Але це на 150-250 випущених дронів на добу. Щось не долетіло, десь збили, десь не поцілив чи придушили перешкодами.

Не так і багато, так? 5000+ “довгих дронів” і 100+ епізодів “бавовни”.

Приблизно як у часи Другої світової і виходило — просто тоді ризикували пілотами і засипали все !запальничками”, щоб зносити центри міст разом із заводами, а ми дістаємо заводи за рахунок точності наведення.

Але загалом, як би не було, в тоннажі засобів, що вибухали біля цілі, тоді було більше. А ми пам'ятаємо, що не так легко було вразити виробництво підшипників чи навіть синтетичного палива, навіть з тисячами літаків.

Стратегічні бомбардування є досить ресурсомістким і дуже екстенсивним способом ведення війни.

Тому й нам потрібні “Фламінго” — коли тонна голови прилітає до цеху хімічного заводу чи по колоні очищення, це вкрай вигідно економічно.

Навіть якщо долетить всього одна з десяти ракет, то залпом за 20 млн, можна завдати серйозно пошкодити колону, домогтися падіння виробництва та ремонту на 100-200 млн доларів.

Причому це стартові цифри — установка газового конденсату або спліттер заводу “Новатек” обійшовся один у 50 млрд рублів або 600 млн доларів.

А голови ракети вистачить, щоб перетворити установку в купу металобрухту.

Разом із невідвантаженим газом, ремонтом та посиленням ППО буде дуже смачно.

Тому наше завдання — масштабувати виробництво крилатих та балістичних ракет великої дальності, вивчати, як вони ведуть себе під дією РЕБ, та шукати вдалі маршрути — крім НПЗ важливі хімзаводи, виробництво електроніки, різні штучні “імпортозаміщення”.

Поки що ж паливна криза в РФ посилюється. Перебої вже не лише в Криму, на Далекому сході та інших вузьких місцях, що висять на НПЗ в інших частинах величезної території, — зафіксовані проблеми у Саратовській, Нижегородській, Ростовській, Рязанській областях.

Плюс усі немережеві заправки вже працюють в збиток — це “Газпром” чи “Лукойл” можуть витрачати резерви, а ті мають лише біржу. Торгуватимеш з правильною маржею — мережі виб'ють із ринку, будеш довго працювати на збиток — вилетиш сам.

Тому в РФ тривають розмови щодо підвищення ПДВ, і, попри стагфляційні проблеми, не сильно знижують облікову ставку — готуються до непопулярних рішень щодо дефіциту бюджету та підтримки бізнесу.

А паливна криза для цих процесів як запаси бавовни для іскри.

Так, наша кампанія ударів по НПЗ та перевалці ефективна, але вона не призведе до фізичного зникнення палива з ринку, скоріше до перерозподілу доходу від домогосподарств у бюджет та на війну, до державного регулювання ринків і заборони як експорту бензину, так і дизельного палива.