Навесні 2025 року Служба безпеки України оголосила про викриття мережі, яку вона визначила як агентурну структуру угорської військової розвідки в Закарпатській області. Серед затриманих опинилися колишні військові, під час обшуків вилучено телефони, техніку та інші матеріали, що стали підставою для підозр у державній зраді в умовах воєнного стану. Будапешт різко відкинув звинувачення, назвавши їх «пропагандою», і відповів дзеркальними дипломатичними кроками – у підсумку сторони перейшли до взаємних висилок дипломатів. Інцидент не лише загострив і без того напружені українсько-угорські відносини, що роками ускладнювалися питаннями прав національних меншин та позицією Угорщини щодо війни, а й актуалізував ризики ширшої підривної діяльності.
За даними СБУ, затримано двох осіб, які нібито збирали інформацію про оборонні об’єкти, фіксували переміщення військових і готували вербування нових інформаторів. Служба заявила про вилучення техніки, фінансових документів, перехоплених розмов та підтверджених контактів з іноземним офіцером — ці матеріали стали підставою для підозр у державній зраді. За твердженням української сторони, один із підозрюваних був «активований» у 2024 році та отримував оплату за виконані завдання.
Публічні дані про операцію обмежені через режим таємності, однак основні твердження СБУ були широко відтворені українськими й міжнародними медіа. Всі міжнародні незалежні видання підтвердили, що інцидент спричинив серйозну дипломатичну кризу – взаємні висилки дипломатів, призупинення діалогу щодо прав національних меншин і скасування двосторонніх переговорів.
Незалежні журналістські розслідування та експертні огляди, зокрема Kyiv Independent, підтверджують сам факт інциденту та надають розширений контекст. Вони наголошують, що конфлікт виник не на порожньому місці: між Києвом і Будапештом давно зберігається напруження через питання прав угорської меншини на Закарпатті, освітньо-мовну політику України та систематичну підтримку урядом Орбана проросійських позицій у ЄС. У 2024–2025 роках Угорщина блокувала окремі ініціативи ЄС щодо підтримки України, а всередині країни посилювалася політична кампанія напередодні референдуму 2025 року, що підживлювало антиукраїнські наративи.
Таким чином, доступна доказова база свідчить про три ключові моменти:
Факт затримання та кримінальних підозр підтверджений офіційними документами СБУ.
Дипломатична ескалація – доведений і зафіксований міжнародними ЗМІ факт.
Мотиви та ширший контекст – підтримані незалежними аналітичними матеріалами, що вказують на тривалу політичну напругу й можливі інтереси Будапешта у збереженні впливу на регіон.
Підривна активність угорських служб не є ізольованим явищем – вона логічно вписується в довготривалий стратегічний курс уряду Віктора Орбана. Його політика поєднує етнополітичні амбіції, прагматичний геополітичний баланс і боротьбу за збереження внутрішньої влади. Усі ці елементи створюють підґрунтя для активніших дій розвідувальних структур, зокрема в регіонах із компактним проживанням угорців.
1.Етнополітичний важіль впливу на Закарпаття.
Для Орбана тема «захисту угорської громади за кордоном» давно стала частиною політичного бренду «Фідес». Угорський уряд активно використовує етнічний чинник у внутрішніх кампаніях, мобілізуючи електорат через образ «зовнішнього угорства», яке потребує опіки Будапешта. У такій логіці будь-який регіон із угорською меншиною перетворюється на зону стратегічної уваги, а інструменти збору інформації – на спосіб посилення впливу. Створення прихованих мереж або точок доступу дозволяє контролювати настрої громад, прогнозувати конфліктні ситуації та формувати політичні наративи, які відповідають внутрішнім потребам Угорщини.
2.Геополітичний баланс між Заходом і Москвою.
Орбан системно вибудовує модель «багатовекторної автономії» в ЄС і НАТО, намагаючись уникнути жорсткої прив’язки до колективної позиції союзників. Саме інформаційний контроль над прикордонними регіонами та здатність впливати на безпекові процеси в Україні дають Будапешту додаткові переговорні козирі. Мережі, що забезпечують доступ до оперативних даних або настроїв еліт на місцях, можуть розглядатися як спосіб зберегти власну суб’єктність у дискусіях про майбутню архітектуру безпеки, санкційну політику чи темпи євроінтеграції України.
3.Інструмент гальмування української євроінтеграції.
Від 2022 року Угорщина неодноразово блокувала або затримувала європейські рішення на користь України. Аналітики The Kyiv Independent зазначають, що Будапешт активно підживлює європейські інформаційні наративи про «ризики розширення» та «невирішені проблеми з нацменшинами». Для таких кампаній критично важливо мати локальну інформаційну базу: дані про настрої мешканців Закарпаття, впливових лідерів громад, політичну інфраструктуру регіону. Наявність інформаторів або мереж симпатиків може допомогти Будапешту підтримувати власний дискурс на європейській арені, формуючи аргументацію для блокування рішень, які зміцнюють позиції України.
4.Довгострокові стратегічні розрахунки.
Для Угорщини важливо утримувати присутність у регіоні, який вона сприймає як історично і політично значущий. В угорському політичному дискурсі Закарпаття часто подається як «простір відповідальності» – це створює умови для використання м’яких і жорсткіших інструментів впливу. У довгій перспективі такі практики можуть забезпечувати Будапешту роль «незамінного гравця» у будь-яких переговорах щодо повоєнного врегулювання та регіональної стабільності.
Поточна динаміка свідчить, що підривна діяльність угорських спецслужб проти України набуває системного характеру та дедалі більше вписується у логіку гібридного тиску, властиву авторитарним урядам Центрально-Східної Європи. Аналіз останніх інцидентів, дипломатичних реакцій вказує на те, що Будапешт діє через тактику “дрібних, але регулярних ударів”, накопичувальний ефект яких спрямовано на створення політичної вразливості Києва. На цьому фоні можна окреслити три основні базові сценарії розвитку ситуації:
Сценарій 1 – Ескалація, він помірно-ймовірний
Подальше загострення може проявитися у збільшенні агентурної активності, нових затриманнях та ще одній хвилі дипломатичних висилок. Імовірні й адресні інформаційні кампанії, спрямовані на дискредитацію офіційного Києва серед партнерів у ЄС. У найгіршому разі можливі провокації зі штучним роздмухуванням сепаратистських наративів у Закарпатті, що відповідає практикам гібридного тиску, які раніше спостерігалися в інших країнах регіону.
Сценарій 2 – Затяжне напруження, це найімовірніший сценарій
Найреалістичніший розвиток – низький рівень довіри при збереженні перманентних інцидентів. Періодичні дипломатичні загострення не переростуть у силові дії, але продовжать ускладнювати співпрацю щодо захисту прав національних меншин, транскордонних інфраструктурних проєктів і економічної взаємодії. Інформаційні атаки – як через угорські медіа, так і через російські канали – залишатимуться головним інструментом впливу.
Сценарій 3 – Деескалація, він менш імовірно без зовнішнього тиску.
Лише за умови активного посередництва ЄС або НАТО можливе часткове нормалізування діалогу. Проте глибинні проблеми – питання меншин, активність спецслужб, політичні інструменти впливу – залишаться невирішеними, що створить високий ризик рецидиву.
У найближчі місяці очікується зростання кількості локальних викриттів малих агентурних груп, точкових дипломатичних інцидентів та інформаційних кампаній у медіа середовищі Угорщини та РФ. Основний ризик – деморалізація місцевих громад у прикордонних районах та провокування міжетнічної напруги. У середньостроковій перспективі ймовірне зростання операцій, спрямованих на вербування ветеранів, створення політичних та соціальних груп тиску, а також спроби впливу на мобілізаційні процеси. Окремим напрямом може стати інфільтрація в логістичні та гуманітарні ланцюги, що проходять через Закарпаття, що вимагатиме від України системного посилення контррозвідувальних інструментів та аналітики. Хоча й малоймовірна ескалація до відкритих провокацій або гібридних акцій, проте цей сценарій має найвищі потенційні наслідки. Йдеться про:
— саботаж інфраструктури,
— масовані кампанії з дезінформації про «утиски угорців»,
— створення штучних політичних інцидентів, які Будапешт може використати як аргумент на міжнародних майданчиках.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
