1. Бензин у США подешевшав, у той час як в росії подорожчав.
- Бензин у росії подорожчав до рівня, який уже перевищує середні ціни в США на 8% — показник, що різко контрастує з глобальною динамікою ринку. У Сполучених Штатах середня роздрібна ціна впала до 2,98 долара за галон, найнижчої позначки з лютого 2021 року. У росії ж пальне продовжує дорожчати швидше за інфляцію.
- Причина — у принципово різних системах ціноутворення. В США частка вартості нафти в кінцевій ціні сягає близько 50%, тоді як податки становлять лише 17%. Тому зниження світових котирувань одразу відображається на заправках.
- У росії ситуація інша: до 60% роздрібної ціни формують податки та фіскальні збори, а демпферний механізм, який мав би стабілізувати ринок, фактично блокує зниження цін навіть за падіння світових котирувань.
- У США ринкова модель ціноутворення напряму працює на споживача: коли дешевшає нафта, це одразу відображається на ціні бензину.
- У росії ж високі податки, адміністративне регулювання та демпфер фактично заблокували можливість зниження цін.
- У результаті російський бензин стає дорожчим, навіть коли нафта дешевшає й навіть коли влада забороняє експорт або знижує оптові ціни.
2. російська харчова промисловість, яка довгі роки вважалася «острівцем стабільності», офіційно увійшла в рецесію вперше за 15 років.
- За даними за січень–вересень, виробництво продуктів впало на 0,6%, а напоїв — на 4,1%. Останній раз галузь скорочувалася у 2009-му, після світової фінансової кризи — але тоді падіння було короткочасним. Зараз же ситуація виглядає значно гіршою.
- Проблема не лише у зменшенні поточного випуску, а в тому, що галузь фактично втрачає майбутнє: інвестиції у харчову промисловість обвалилися майже вдвічі й відкотилися до рівня 2013 року. Це сигнал не про тимчасові труднощі, а про глибоку системну кризу, коли бізнес просто не бачить сенсу вкладати гроші. Причини показові для російської економіки 2025 року.
- Висока ключова ставка робить кредити недоступними і вбиває нові проєкти. Хронічний дефіцит кадрів не дає розширювати виробництво. Інфляція роздуває собівартість, а курсові коливання б’ють по експортерах.
- Внутрішній попит також просів: росіяни змушені економити та переходять на найдешевшу продукцію. У підсумку галузь переживає не разовий спад, а справжнє структурне стискання.
- Якщо тенденція збережеться, російський ринок уже найближчими роками може зіткнутися з подорожчанням продуктів, зникненням частини асортименту та падінням конкуренції.
3. Танкер Fortis із вантажем близько 700 тис. барелів «Роснефти», що перебуває під санкціями США, дістався китайських вод після 11 тижнів хаотичної подорожі.
- Маршрут включав рідкісну перевалку біля берегів Індії, зупинки в Мумбаї та поблизу Південної Кореї, а також зміни оголошених портів призначення — від Кочі до Нінбо і Йосу.
- Залишається невідомим, чи буде вантаж розвантажений, а частина маршруту виглядає як спроба уникнути посиленої перевірки з боку США.
- Довгий і непрозорий шлях партії підкреслює, наскільки ризиковими та непередбачуваними стали поставки російської нафти після жорстких санкцій проти «Роснефти» та «Лукойла».
- Китай формально зберігає високий рівень закупівель, але російські барелі дедалі частіше йдуть до Азії через складні схеми перевалки, затримки в портах та маневри в міжнародних водах — що підвищує витрати та ризики для всього ланцюга поставок.
- Китай у листопаді вийшов на максимальні за 27 місяців обсяги імпорту сирої нафти — 12,38 млн барелів на добу, що на 5,2% більше, ніж у жовтні, повідомила митна служба КНР.
- Попит з боку Пекіна залишається ключовим чинником глобального ринку, а російська нафта продовжує потрапляти до Китаю завдяки великим санкційним знижкам та дешевим азійським преміям.
- Для москви це означає очевидне: попит з боку Китаю зберігається, але довіра до російської логістики падає, а санкції змушують компанії все частіше працювати в обхід нормального ринку та під наростаючим наглядом Заходу.
4. Імпорт білоруського бензину до росії зріс у півтора раза й став критичним для російського ринку.
- росія за січень—листопад 2025 року вимушено імпортувала 224 тис. тонн бензину, і понад 99% цього обсягу надійшло з білоруських НПЗ, свідчить звіт Центру цінових індексів.
- Поставки з Білорусі злетіли на 136% порівняно з аналогічним періодом 2024 року та досягли 222,4 тис. тонн. Лише за листопад імпорт удвічі зріс у порівнянні з жовтнем і досяг 96 тис. тонн — це найбільший показник за весь рік.
- Такі масштаби імпорту свідчать про структурні проблеми російської нафтопереробки, хронічні збої у роботі НПЗ та неспроможність москви забезпечити внутрішній ринок власним бензином.
- Фактично росія, яка десятиліттями позиціонувала себе як енергетичну “наддержаву”, тепер добирає паливо за рахунок Мінська, демонструючи різке ослаблення власної енергетичної стійкості.
5. росія намагається компенсувати втрату європейських ринків і планує суттєво наростити поставки зрідженого нафтового газу (ЗНГ) до Китаю.
- За оцінками консалтингової компанії Petromarket, у 2026 році експорт може зрости ще на 40% — до 1,125 млн тонн. Після санкцій ЄС, які повністю заборонили імпорт російського ЗНГ із грудня 2024 року, москва практично повністю переорієнтувала свої нафтові та газові потоки на Схід.
- Китай став ключовим ринком, що дозволяє росії частково компенсувати обвал експорту до Європи. За даними Petromarket, лише цього року поставки російського ЗНГ до Китаю вже подвоїлися — до 800 тис. тонн проти 416 тис. у 2024-му.
- Це пояснюється не економічним зростанням, а критичною залежністю російського енергетичного сектору від китайського попиту. Окрему роль відіграє Амурський газопереробний завод «Газпрому», який розпочав повноцінну переробку газу й наразі виробляє 40–45 тис. тонн ЗНГ на місяць, фактично працюючи на китайський ринок.
- росія також продає ЗНГ до Туреччини, Вірменії, Грузії, Азербайджану, Монголії, Таджикистану та Афганістану, однак саме китайський ринок залишається ключовим і, за оцінками трейдерів, має «потенціал для подальшого зростання».
- Таким чином, після втрати доступу до ЄС москва дедалі глибше занурюється у залежність від Пекіна, який отримує російський ресурс на дедалі вигідніших для себе умовах.
6. Польща та Греція формують нову газову вісь для забезпечення Східної Європи імпортним ЗПГ, поступово витісняючи російський газ із регіону.
- Обидві країни, що мають вихід до морських шляхів на півночі та півдні Європи, активно нарощують інфраструктуру для прийому та транзиту зрідженого газу, щоб забезпечити держави, які не мають власних портів.
- Євросоюз планує повністю припинити закупівлі російського газу з листопада 2027 року, і збільшення експорту ЗПГ зі США, Катару та інших постачальників у 2026–2027 роках має зробити цей перехід безболіснішим.
- Виграють передусім країни Центральної та Східної Європи — від Угорщини й Словаччини, які продовжують виступати проти газового ембарго, до України, що активно скорочує залежність від російських енергоносіїв.
- Польський оператор Gaz-System планує вже у першій половині наступного року ухвалити рішення щодо будівництва нового плавучого термінала для прийому ЗПГ у Балтійському морі.
- Греція також посилює свою роль газового хабу. Великі контракти на імпорт ЗПГ зі США для подальшого реекспорту в Центральну та Східну Європу, укладені грецькими енергетичними компаніями, змінюють енергетичне майбутнє континенту.
- Зміцнення газової інфраструктури на півночі та півдні Європи позбавляє кремль можливості використовувати енергетичну залежність як інструмент тиску, а роль росії в регіональній газовій торгівлі стрімко звужується.
7. Угорщина отримала від Туреччини гарантії безперебійного транзиту російського газу через «Турецький потік».
- Про це заявив прем’єр Віктор Орбан після переговорів із президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, підкресливши, що Анкара взяла на себе зобов’язання щодо безпеки маршруту.
- За його словами, з початку року Будапешт отримав близько 7,5 млрд м³ російського газу і планує зберігати такі самі обсяги імпорту — попри загальноєвропейський курс на скорочення залежності від москви.
- Орбан назвав гарантії транзиту «серйозним питанням», знову апелюючи до підриву «Північного потоку». На тлі агресивної політики кремля Угорщина залишається однією з небагатьох країн ЄС, яка продовжує покладатися на російські енергоресурси.
- Тим часом ЄС затвердив графік повної відмови від імпорту російського газу: ЗПГ — до кінця 2026 року, трубопровідний газ — до осені 2027-го.
- Угорщина та Словаччина готують позов до Європейського суду, вимагаючи переглянути ці рішення, що лише підкреслює їхню ізоляцію на тлі загальної політики Євросоюзу щодо скорочення впливу росії на європейський енергетичний ринок.
8. США підтримали передачу іракських активів ЛУКОЙЛа американським компаніям.
- Державний департамент США офіційно підтримав намір Багдада передати частку російського ЛУКОЙЛа в родовищі «Західна Курна-2» американським нафтовим корпораціям.
- У Вашингтоні підкреслили, що й надалі відстоюватимуть інтереси США в Іраку, фактично підтверджуючи готовність витісняти російські компанії з близькосхідного енергетичного ринку.
- Міністерство нафти Іраку ще минулого тижня звернулося до американських компаній із пропозицією купити частку ЛУКОЙЛа.
- Після того як російську компанію в жовтні включили до санкційного списку США, вона оголосила форс-мажор по «Західній Курні-2».
- Родовищу «Західна Курна-2» належать близько 10% усього видобутку нафти Іраку. Джерела в галузі зазначають, що Багдад може віддати перевагу ExxonMobil, яка вже працювала на сусідньому родовищі «Західна Курна-1».
- Раніше ЗМІ також повідомляли про інтерес ExxonMobil і Chevron до частини активів ЛУКОЙЛа. Очільник Chevron відкрито заявляв, що компанія шукає можливості для виходу на іракський ринок.
- росія ризикує втратити свій стратегічний актив в Іраку, що стане черговим ударом по її позиціях у світовій енергетичній сфері та підтвердженням її поступового витіснення з ключових регіонів.
9. Європа публічно декларує відмову від російського газу, але водночас продовжує активно купувати добрива, вироблені на цьому ж російському газі.
- Окремі види добрив ЄС нині імпортує навіть у більших обсягах, ніж до повномасштабного вторгнення. Хоча добрива приносять кремлю значно менше прибутку, ніж енергоресурси, саме вони роблять продовольчу безпеку Європи залежною від країни-агресора.
- Євросоюз намагається підвищенням тарифів зробити російські добрива неконкурентними, однак поки що ці заходи не дають бажаного ефекту.
- До початку війни росія забезпечувала майже третину азотних та інших добрив, які купують європейські фермери.
- Після вторгнення імпорт спершу впав, але вже до другого кварталу 2025 року російська частка знову виросла до 33%. Лише в червні ЄС завіз близько мільйона тонн добрив — найбільший місячний обсяг за десять років. Переважно поставки проходять через посередників у Швейцарії та країнах Перської затоки, що ускладнює контроль.
- Щоб перестати направляти мільярди в російський бюджет, Європа має лише два шляхи — різко збільшити власне виробництво добрив або замістити російські поставки альтернативними виробниками.
