1. Центробанк рф фактично визнав ризик секвестру бюджету через дешеву нафту.
- російська економіка дедалі гостріше залежить від коливань нафтових цін. Центробанк рф попередив, що за умови збереження нинішніх низьких цін на російську нафту у 2026 році владі доведеться переглядати бюджетне правило, що на практиці означатиме скорочення державних витрат.
- Як зазначили керівники ЦБ під час обговорення ключової ставки в середині грудня, якщо нафта не подорожчає, базову ціну в бюджетному правилі доведеться знижувати вже в наступні роки. Це автоматично обмежить можливості фінансування соціальних, інфраструктурних і військових програм. Чинне бюджетне правило дозволяє росії витрачати лише ті нафтогазові доходи, які розраховані з базової бюджетної ціни на нафту.
- Якщо фактичні доходи від експорту нафти й газу виявляються нижчими, дефіцит доводиться покривати з Фонду національного добробуту (ФНД). Однак запас міцності фонду стрімко зменшується. Станом на 1 грудня в його ліквідній частині залишалося лише 4,1 трлн рублів — сума, яка в умовах затяжної війни та санкційного тиску може бути вичерпана значно швидше, ніж розраховує кремль.
- Таким чином, навіть російський Центробанк визнає: дешева нафта ставить під загрозу стабільність бюджету рф, а фінансова модель, побудована на сировинних доходах, дедалі гірше витримує зовнішній тиск і внутрішні витрати.
2. росія входить у фазу структурного виснаження своєї нафтогазової бази: легкодоступні й дешеві запаси вуглеводнів фактично вичерпуються, а нові відкриття вже не здатні компенсувати темпи видобутку.
- Про це свідчать як галузеві дані, так і офіційні заяви російського уряду. За підсумками року приріст запасів нафти у рф становитиме близько 510 млн тонн, що лише формально покриває обсяги видобутку.
- Водночас ситуація з газом виглядає гірше: при очікуваному прирості запасів у 635 млрд кубометрів запланований видобуток досягне 680 млрд кубометрів.
- Це означає, що газова ресурсна база росії вже скорочується. Проблему поглиблює якість нових відкриттів. У 2025 році в росії було зареєстровано лише 26 нових родовищ вуглеводнів — значно менше, ніж роком раніше. Причому більшість із них мають обмежені запаси і не можуть замінити виснажені родовища Західного Сибіру, які десятиліттями забезпечували основу російського експорту.
- Уряд фактично визнає проблему. Міністр фінансів рф прямо заявив, що «найпростіші умови видобутку вже пройдені», а частка нафтогазових доходів у федеральному бюджеті продовжить знижуватися. У 2025 році вона впаде приблизно до 23%, тоді як ще кілька років тому перевищувала 50%.
- Подальший видобуток дедалі більше зміщується у важкодоступні регіони — на північ Красноярського краю, в Якутію та на шельф, де собівартість значно вища, а санкції обмежують доступ до технологій і фінансування.
- Навіть зростання інвестицій у геологорозвідку до 340–350 млрд рублів не здатне переломити тенденцію, тоді як внесок держави залишається символічним.
- За довгостроковим бюджетним прогнозом російського уряду, до 2042 року нафтогазові доходи скоротяться майже вдвічі — до 1,9% ВВП.
- Це ставить під сумнів здатність росії зберігати модель економіки, що десятиліттями трималася на експорті дешевих вуглеводнів, і посилює фінансові ризики на тлі війни та санкційного тиску.
3. Фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у росії різко скоротилося і опустилося до мінімального рівня за всю сучасну історію — нижче показників 1990-х років.
- За підсумками минулого року витрати на НДДКР становили менше 1% ВВП. Для порівняння: у довоєнний період цей показник утримувався в діапазоні 1–1,1% ВВП, а максимальних значень досягав близько 1,3% ВВП. У результаті за останні роки фінансування науки скоротилося приблизно на 25%.
- Паралельно з падінням інвестицій у власні розробки зберігається висока технологічна залежність від імпорту. Щороку росія закуповує результати іноземних НДДКР на суму близько 1,5% ВВП, а з урахуванням ноу-хау — до 2% ВВП.
- Частка наукоємкого сектору в економіці оцінюється у 22%, а його базової матеріальної складової — близько 12%, що майже втричі нижче, ніж у США та країнах ЄС, де цей показник перевищує 30% ВВП.
- Імпортозаміщення в складних технологічних галузях залишається обмеженим. Машинобудівні галузі формують лише близько 1,7% доданої вартості, тоді як імпорт обладнання досягає 4% ВВП.
- Значна частина критично важливих комплектуючих, каталізаторів і високоякісної сировини й надалі надходить із-за кордону.
- Скорочення фінансування науки разом із високою залежністю від імпорту поглиблює технологічну вразливість російської економіки та обмежує можливості для структурного розвитку в середньо- та довгостроковій перспективі.
4. У росії зберігається системна залежність від імпорту європейських протезів, а витрати на їх закупівлю стабільно зростають рік у рік.
- У 2024 році імпорт протезів перевищив $185 млн — це черговий ріст після попередніх років і ознака того, що потреба в закордонних виробах не зменшується.
- Основним постачальником залишається Німеччина з обсягом поставок $54 млн. Далі йдуть Бельгія ($45 млн) та Нідерланди (майже $32 млн). Сукупні витрати на імпорт продовжують збільшуватися, попри заяви про розвиток власного виробництва.
- Паралельно прискорено зростають і бюджетні видатки на закупівлю технічних засобів реабілітації. Якщо у 2022 році на ці цілі було спрямовано 37,3 млрд рублів, то у 2025 році — вже 75,4 млрд рублів.
- За три роки витрати фактично подвоїлися, що свідчить про постійне навантаження на бюджет і відсутність ефекту економії від «імпортозаміщення».
- Внутрішні протезні підприємства не здатні переломити ситуацію. Понад половину протезів для учасників війни проти України росія й надалі закуповує у «недружніх» країнах. Навіть у продукції, що формально вважається російською, частка імпортних комплектуючих і матеріалів становить від 30% до 60%.
5. росія легалізує «тіньовий» нафтовий флот, ускладнюючи санкційний тиск Заходу.
- росія переходить до системної легалізації так званого «тіньового» нафтового флоту, переводячи окремі танкери під власний прапор і в національну юрисдикцію. Один із таких суден — танкер BELLA 1 — був офіційно перереєстрований у російському судновому реєстрі під новою назвою MARINERA.
- Зміна назви, прапора та ідентифікаційних даних (MMSI) свідчить не про тимчасову маскувальну тактику, а про спробу створити нову правову оболонку для обходу міжнародних санкцій. Формально такі судна стають частиною російської морської інфраструктури, що ускладнює їх можливе затримання або переслідування з боку США та союзників, особливо у нейтральних водах.
- москва поступово переходить від хаотичного обходу санкцій до побудови більш стійкої моделі експорту нафти. Інституціоналізація «тіньового» флоту дозволяє росії знизити ризики прямого зовнішнього тиску та зберегти канали постачання енергоносіїв, попри обмеження Заходу.
6. Індія почала зменшувати залежність від російської нафти.
- Найбільша нафтопереробна компанія Індії Indian Oil Corp уперше скористалася опціоном на постачання колумбійської нафти, що свідчить про поступову диверсифікацію імпорту та зростаючі проблеми з російською сировиною.
- Компанія закупила близько 2 млн барелів нафти сорту Castilla у державної компанії Ecopetrol, постачання очікується наприкінці лютого. Контракт було реалізовано в межах опційної угоди, що діє з 2021 року.
- Рішення збіглося з ускладненням логістики російської нафти через посилення санкційного тиску та ризиків для перевезень і розрахунків. За даними Kpler, у грудні імпорт російської нафти до Індії може скоротитися до 1,2 млн барелів на добу — це мінімальний показник за останні три роки. Для порівняння, у листопаді він становив 1,84 млн барелів на добу.
- Тенденція свідчить про те, що навіть ключові покупці починають обмежувати закупівлі російської сировини. Опційна угода Indian Oil з Ecopetrol передбачає можливість постачання до 12 млн барелів нафти — еквівалента шести танкерів класу VLCC.
- Хоча Індія й надалі закуповує значні обсяги нафти з росії та країн Близького Сходу, звернення до альтернативних постачальників з Латинської Америки демонструє зниження довіри до стабільності російського експорту.
7. російська нафта знову прямує до Індії: поставки відновлюються через санкційних трейдерів.
- Танкери з російською нафтою знову вирушили до Індії, що свідчить про спроби москви зберегти експорт енергоносіїв в обхід санкцій. Щонайменше три танкери з нафтою марки Urals прямують до нафтопереробного заводу Reliance Industries на західному узбережжі Індії після короткої паузи в закупівлях.
- За даними аналітичної компанії Kpler, судна перевозять майже 2,2 млн барелів російської нафти і мають прибути до гігантського комплексу в Джамнагарі на початку місяця.
- Сировина призначена для переробки на паливо для внутрішнього ринку Індії, а не для подальшого експорту, що скорочує можливості рф заробляти на реекспорті. Поставки здійснюються через трейдерів Alghaf Marine DMCC, Redwood Global Supply FZ LLC, RusExport та Ethos Energy. Водночас Alghaf Marine та Redwood Global перебувають під санкціями Великої Британії. Alghaf Marine вважається компанією-наступницею близькосхідного підрозділу Litasco — трейдингової структури російського «Лукойлу».
- Факт залучення санкційних та напівтіньових посередників підкреслює зростаючі труднощі росії з прямим продажем нафти. Попри збереження фізичних обсягів експорту, залежність від обмеженого кола покупців і токсичних трейдерів посилює вразливість російської нафтової галузі та зменшує її фінансову стійкість.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
