Від тихої сповіді до тріумфу волі.
Питання присутности України у європейській літературі та мистецтві завжди було актуальним.
Нині особливо.
Москва століттями подавляла навіть думку про існування української самобутности, заперечувалось саме слово Україна, а сьогодні знавіснілий ворог знову прагне знищити нас повністю і заявляє про це вголос усьому світові.
Однак, Україна жила, творила і, попри заборону, мала тісний зв’язок з Європою, з європейською культурою.
Нам ім’я Ференц Ліст говорить не багато. «Друга угорська рапсодія» (до речі, створена в Україні), з українського – етюд «Мазепа», симфонічна поема «Мазепа».
Та є У Ф. Ліста ще цикл «Колоски Воронинець». Це три твори, які розділяють творчість композитора до і після…
Насправді саме в Україні відбувся творчий злам генія. Цьому сприяв український мелос. І не тільки…
У 1847 році геніальний піаніст дає концерти у Києві. І, по традиції, закохується. На цей раз серйозно й навічно… Зустріч з княгинею Кароліною Віттенштейн змінила його долю, стиль життя, а країна – його музику. Ліст з піаніста-віртуоза перетворився на композитора-філософа.
Початок – три твори з циклу «Колоски Воронинець»
«Українська балада».
Це перший твір з циклу. У ньому використано мелодію пісні Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». П’єса звучить драматично і глибоко, як справжня дума… І вже, як далеку громовицю, чути відгомін смерті… Композитор сприйняв споконвічну тугу та глибину пісні народу, який про біль і надію співає так щиро, неначе молиться.
Саме українська пісня сприяла перетворенню геніального піаніста на глибокого філософа звуку.
«Українська балада» стала предвісником пізнього Ліста. (Деякі музикознавці ігнорують це. Зі зрозумілих причин…)
У другій п’єсі використано польські мелодії. Це данина самій княгині.
«Думка» – третій твір. В його основі популярна пісня «Віють вітри, віють буйні». Це тужлива мелодія, де логічно поєднується тонка лірика та епос українського степу. Тут відсутні, характерний для стилю артиста, напруга, динамізм. Тут присутні Смуток і Доля.
Саме народний медіативний мелос, його «степова самотність», мінорність і туга вразили найбільше «короля піаністів», для якого блиск і яскравість вважались еталоном.
«Колоски Воронинець» – то вже инший Ліст. «Українська балада», «Думка» – це перші кроки до пізнього стилю композитора. Стилю, де відсутні зовнішні ефекти, а переважає внутрішня глибина музичного творіння.
Про той період композитор пише лаконічно. «Я зустрів тут справжній Океан пісень – диких, ніжних, пристрасних і сумних водночас. Україна – це земля, де сама природа співає, і я не втомлююся слухати цей величний хор».
І ще.
«Київ для мене – це місто світла і спокою, де моя музика нарешті знайшла свою справжню тишу»…
Вдумайтесь у слова: «музика… знайшла тишу»…
Що ще надто важливо – український мелос композитор уводить у контекст високої європейської музики. А це вияв поваги до нашої культури, історії, народу...
Саме Ліста можна вважати амбасадором української народної пісні у світі. Для композитора Україна тоді стала місцем тиші, де визрівала музика, сповнена філософським осмисленням буття…
Окремо у творчості композитора стоїть образ героя європейського романтизму Івана Мазепи.
Слід зауважити, що образ Мазепи у Ліста не виник спонтанно. В його осмисленні відбулася ціла еволюція. Від етюду п’ятнадцятилітнього юнака до монументальної симфонічної поеми, яка сьогодні звучить у всьому світі. Для нього Мазепа не просто історична постать. Це символ незламности людського духу, символ волі до перемоги.
Етюд № 4 «Мазепа» (Трансцендентальний етюд) надзвичайно складний твір для фортепіано. У ньому відсутні народні мотиви – тут лик романтичного героя. Образ Мазепи став популярним у Європі після опублікування поетичних творів Віктора Гюго і Байрона. А для Ліста він став справжньою манією. Майже тридцять років повертався до твору.
В етюді Ліст передає шалену скачку коня з прив’язаним до нього оголеного юнака. Однак, там щось значно більше, ніж захоплення пригодою чи навіть історією. Музика – демонстрація захоплення композитором ідеєю незламності.
І якщо в «Українській баладі» ми бачимо Ліста-споглядальника, який через природу відчуває тихий смуток буття, якщо в Етюді № 4 домінанта – виклад жорстокого катування і перемоги, то в симфонічній поемі «Мазепа» - а це розширена версія Етюду – присутня драматургія шаленої боротьби уже не одного романтичного героя. У фінальних фанфарах – апофеоз перемоги народу… Це тріумфальне відродження героя, що суголосне з ідеєю відродження нації…
Мазепа в Ліста – символ духу, який не можливо побороти…
«Він впав у порох, а піднявся Королем», – сказав Віктор Гюго у своїй поемі. Це матафора, і стосується вона не тільки образу Мазепи, вона стосується України. А фанфари в кінці поеми засвідчують воскресіння і тріумф нації.
У той час, коли москва намагалася стерти ім’я Мазепи, виставляла його зрадником, Гюго і Байрон піднесли образ гетьмана до вершин європейського романтизму.
Ференц Ліст у своїй музиці поставив Мазепу на п’єдестал, подарував йому безсмертя. Для композитора Мазепа постать «прометеївська», символ звитяги і несхитної волі.
Україна береже пам’ять про Ліста. У палаці Грохольських-Можайських, що на Вінниччині донині зберігаються інструменти, до яких торкалися руки генія…
На жаль, нині в українській політиці та на українському культурному полі панує 95 квартал… А це діагноз суспільству. І то не є недорозумінням у свідомості нації, як дехто думає, і не є випадковим фактором… Мусимо розуміти, що то наслідки столітніх пограбувань України, винищенням українського національного активного елементу…
Та є надія, що колись владу в Україні посядуть розумні. Тоді до освітньої програми буде введено предмет Світова художня культура. А там, поряд з найвидатнішими явищами світового мистецтва, буде і «Українська балада», і «Симфонічна поема «Мазепа» геніального Ференца Ліста.
