Прогнозувати курс гривні в Україні — це завжди щось на кшталт "національного виду спорту".
Але під час війни, такі "вправи" набувають певної специфіки.
Спробуємо дати свій прогноз із врахуванням особливостей економіки воєнного часу
У 2025 р. відносно стабільна гривня стала подарунком суспільству. У новому ж році можлива суттєва девальвація
Однак це лише верхівка айсберга.
Як завжди, відповідь на питання "Яким буде курс гривні?" слід шукати в платіжному балансі країни.
Валютні потоки
У нашому розпорядженні на даний момент є платіжний баланс за січень — листопад 2025 р, який значною мірою і формує ключові курсові тренди.
Агрегуємо показники платіжного балансу у більш зручний формат та покажемо динаміку за роками.
Наведені показники дають суперечливу інформацію.
З одного боку, зараз загальний зведений баланс демонструє суттєвий плюс у $10,55 млрд.
Якщо подивитися за роками, то останній раз за час війни від’ємне сальдо по суті в нас було за підсумками 2022-го.
Тоді це призвело до стрімкої девальвації гривні з 28 до майже 37 грн/$.
Можна сказати, що економічні, інфляційні та девальваційні шоки війни справляли на платіжний баланс різноспрямовану дію.
Наприклад, застосування прямої емісії НБУ для фінансування державного бюджету у 2022 р. спричинило стрімке зростання темпів інфляції.
Крім того, під час першого року війни міжнародна допомога ще не надходила у такому обсязі як зараз, а лазівки для відтоку капіталу не були повністю перекриті Національним банком.
Зате стрімка девальвація гривні у 2022 р. заблокувала частину споживчого імпорту — на іноземні товари зменшився попит через різке зростання їхньої вартості у гривневому еквіваленті.
Утім, номінальні доходи населення у гривнях продовжували зростати за рахунок інфляції, а стабільність обмінного курсу в подальші роки робила внутрішній ринок дадалі більш і більш привабливим для імпортних товарів.
Водночас з 2023 р. швидко зростає обсяг міжнародної фінансової підтримки, яка надавалася Україні міжнародними партнерами.
Як наслідок, показник платіжного балансу за підсумком 2023-го стрімко збільшився до + $9,45 млрд.
Можна сказати, що з погляду курсової стабільності, 2023 р. був найбільш збалансованим: показники імпорту зростали ще досить повільно, зате динаміка зовнішньої допомоги, зокрема грантової, збільшувалась набагато швидшими темпами.
У 2024 р. ситуація стала змінюватися: обсяги зовнішньої допомоги вийшли "на плато", а імпорт внаслідок суттєвого нарощування номінальних доходів населення за рахунок інфляції (на тлі курсової стабільності гривні) вибухово зріс.
Тому за підсумком року зведений баланс майже вийшов в нуль.
У 2025 р. начебто відбувся відкат: сальдо зведеного платіжного балансу за підсумком одинадцяти місяців становило згадані вище +$10,5 млрд.
Але диявол тут, як завжди, сховався у дрібницях.
Деіндустріалізація та вибуховий імпорт: що не так із платіжним балансом
Наразі ми спостерігаємо наймасштабнішу в історії деіндустріалізацію країни.
Сервісна компонента ВВП перевищила 70%, а сировинна — досягла 15%.
Отже, на промисловий сектор залишається орієнтовно теж 15%, що значно менше довоєнного рівня (20–25%).
Таким чином, наразі українська економіка — це або сервіс (державне управління, торгівля, послуги, фінанси), або сировина — експорт мінеральних ресурсів та агропродукції.
Промисловий сектор продовжує "випаровуватись", що виглядає досить дивно (теоретично його частка під час війни має збільшуватися за рахунок державного оборонного замовлення).
При цьому потоки сировинного експорту почали суттєво скорочуватися, зокрема, через удари росіян по портовій інфраструктурі.
Тобто українська економіка більше і більше орієнтується на імпортні товари: як споживчі (населення), так і промислові (бізнес).
Зростає й імпортна компонента у секторі вітчизняного оборонно-промислового комплексу (на це опосередковано "натякають" дані платіжного балансу).
Наш ОПК дедалі більше стає "викрутковим" виробництвом на імпортних деталях та комплектуючих.
Це пояснює такий нібито парадокс: профільні чиновники називають багатомільярдні показники виробництва вітчизняного ОПК, але з даними статистики це ніяк не корелюється.
Пояснення тут просте: якщо відняти від показників виробництва імпортну складову — залишку власної доданої вартості як кіт наплакав.
До чого це призводить?
Сальдо рахунку поточних операцій (перший розділ платіжного балансу) під час війни впало з +$7,3 млрд до -$30,6 млрд.
Якщо взяти загальне торговельне сальдо (товари та послуги), що є найважливішою складовою рахунку поточних операцій, то цей показник погіршився з -$20,3 млрд до -$50 млрд (за 11 місяців поточного року).
А якщо звузити аналіз лише до показника сальдо торгівлі товарами (основна частина торгівельного балансу), то отримаємо взагалі катастрофічний рівень зростання відповідного дефіциту за час війни з -$15 до майже -$45 млрд, тобто у три рази за чотири роки.
Отже, торговельний дефіцит за підсумком 2025 р. буде орієнтовно $53 млрд, або 25% ВВП.
За всіма класифікаціями — це критичний рівень.
Звісно, такий мінус має чимось перекриватися.
Але традиційні у мирний час джерела покриття дефіциту під час війни постійно скорочуються.
Зазвичай це трансферти трудових мігрантів (до $15 млрд на рік напередодні війни) та інвестиції (в середньому $5–6 млрд до 2022 р.).
Процитуємо тут НБУ щодо приватних трансфертів:
Національний банк України
Усього за січень — листопад 2025 р. обсяги грошових переказів зменшилися на 15,5% і становили $7,3 млрд: чиста оплата праці скоротилася на 20,1%, а приватні трансферти — на 8,7%".
І щодо інвестицій:
Національний банк України
За 11 місяців 2025 р. чистий приплив прямих іноземних інвестицій оцінено в $2,1 млрд (у тому числі реінвестування доходів — $1 млрд).
За 11 місяців 2024 р. чистий приплив становив $3,6 млрд (у тому числі реінвестування доходів — $2,7 млрд).
Чистий приплив акціонерного капіталу (крім реінвестування доходів) становив $600 млн (за 11 місяців 2024 р. — $849 млн).
Чисті залучення за борговими інструментами становили $418 млн (за 11 місяців 2024 р. — $363 млн).
Словом, за підсумком року грошові перекази можуть скласти орієнтовно трохи більше $8 млрд, що майже удвічі менше за довоєнний рівень.
А обсяг інвестицій поступово скорочується і майже половина з них — це реінвестування доходів, які компанії з іноземним капіталом просто не можуть вивести з країни.
Саме тому, ключові елементи компенсації глибокого структурного дефіциту під час війни для України — це міжнародні гранти та боргове фінансування західних партнерів.
Тут знову дамо слово аналітиці НБУ
Національний банк України
Чисте запозичення від зовнішнього світу (сумарне сальдо поточного рахунку та рахунку операцій із капіталом)… за 11 місяців 2025 р… становило $30,4 млрд, за 11 місяців 2024 р. — $10,3 млрд.
Загалом за 11 місяців 2025 р. чистий приплив коштів за фінансовим рахунком становив $41 млрд, за аналогічний період 2024 р. — $7,2 млрд
Тобто величезну діру торговельного балансу вдається компенсувати лише за рахунок залучення $41 млрд у вигляді коштів за фінансовим рахунком: $30 млрд — це чисті зовнішні запозичення, які збільшили розмір державного боргу, що наразі досяг майже 100% ВВП.
В 2025 р. Україна отримала від США грантів на більш як $8 млрд, що суттєво поліпшили стан платіжного балансу країни.
Якщо б в Україну не надійшли ці кошти, то підсумок платіжного балансу був би гіршим за показник 2022 р.
Яким буде курс гривні у 2026 році
Загальний рівень платіжного балансу та стан валютних резервів НБУ ($57,3 млрд — історичний рекорд) дають НБУ підстави говорити як мінімум про курсову стабільність.
А за певної "відірваності" від реалій — навіть про "зміцнення".
Водночас сама структура покриття дефіциту платіжного балансу (переважно за рахунок зовнішніх кредитів) та катастрофічний стан з дефіцитом торговельного сальдо, дають НБУ повну індульгенцію на досить глибоку девальвацію гривні.
З урахуванням, що ключовий продавець валюти на міжбанку у нас зараз не експортери, а НБУ, вказаний вище вибір буде формуватись як щось "середньоарифметичне": між можливістю "зміцнення" до 40 та потребою девальвації до 50 грн/$.
На графіку показано розрахований на базі інфляції курс гривні до долара США (світлі стовпці) і реальний показник курсу станом на кінець року (темні стовпці); на 2026 р. даємо прогноз.
Як бачимо у 2022–2024 рр. НБУ в межах політики "курсової гнучкості" діяв досить просто: брав курс гривні станом на кінець попереднього року та поступово, протягом звітного року, девальвував його на рівень фактичної споживчої інфляції.
У підсумку реальний курс на кінець кожного року майже повністю збігався із розрахунковим курсом гривні (скоректованим на індекс інфляції).
Але вже у 2025 р. ця модель вперше за час війни дала збій: розрахунковий курс мав бути на кінець минулого року майже 46, а реальний зафіксовано на рівні 42 грн/$.
Чому так сталося?
Згадаймо, що минулий рік — це не тільки війна, а й "картонковий майдан" та низка корупційних скандалів у вищих ешелонах влади.
Крім того, це й кружляння чуток про вибори.
У цих умовах стабільний курс гривні, як завжди у нас, став певним подарунком суспільству.
Зараз НБУ почав надолужувати, так би мовити, "заморожену девальвацію", тим більше, що увага суспільства частково відволікається на енергетичну кризу і зима у нас — це традиційний час зниження курсу гривні.
З урахуванням "замороженої девальвації", яку НБУ може поставити на "дефрост", курс на кінець 2026 р. може становити 49,5 грн/$.
Утім, якщо НБУ повернеться до старої стратегії, то курс становитиме трохи більше за 45 грн/$.
Загалом, з певною імовірністю можна казати про курсовий коридор 42–47 грн/$.
Якщо не пролетять "чорні лебеді" у вигляді скорочення зовнішньої допомоги або "білі лебеді" завершення війни…
