Зараз, коли Дональд Трамп чинить справжню дичину з Гренландією (хоча ніхто не заважав йому, за договором 1951 року, розгортати там будь-які бази), Європа залишається оазою адекватності. Усі ці погрози мит на скандинавські країни і французькі вина через те, що США «раптом» знадобилися бази — це просто якесь дертя на стінку.
На базі Пітуффік, де стоять РЛС раннього попередження про балістичний удар, зараз лише 160 осіб персоналу. Тому коли ви жартуєте про 13 французів і 13 німців на запрягах, треба розуміти, що під час Холодної війни там було шість тисяч.
Жодна Данія і жодні мита на вина не заважають розгортати в регіоні будь-яке угруповання згідно з тим самим договором 1951 року, за яким США підтверджують суверенітет Данії в регіоні.Тому, крім падіння щелепи від розповідей рудого оригінала про «золотий купол» і тверджень, що захистити Гренландію можна тільки військами США, додати нічого.
Украй смішно: коаліція європейських країн двічі брала участь у вторгненні в Ірак та Афганістан за запитом США. В одному випадку фігурувала пробірка із загадковим білим порошком, якого так і не знайшли в Саддама, хоча в принципі його газових атак по курдах, етнічних чисток і бойових дій у регіоні, що сильно впливали на ціни на вуглеводні, було достатньо.
Але надана послуга нічого не варта, і тепер Трамп розповідає, як мало виділяє на оборону ЄС і що Європа має купувати Україні озброєння, поки США накладатимуть на ЄС мита і транслюватимуть його ротом: «забирайтеся з Гренландії!». Завтра знову «захворіє» Канада, а післязавтра захочеться зупинити дев'яту війну — Вірменії та Азербайджану.
Загалом, усе буде гранично важко, поки біля керма цієї адміністрації стоїть відверто нездорова людина з дивними замашками, як з історії про Рюрика і печенігів, тільки в контексті данських човнів.
Минулого року європейські виробники досягли стелі у виробництві півтора мільйона снарядів калібру 155 мм. Тільки Rheinmetall видав 700 000 «кабанів», і це лише третина від потужностей ЄС. План на 26 рік — два мільйони одиниць. Повторюся, це тільки 155-міліметрові снаряди, а ще є 105-міліметрові й численні постсовєтські калібри в Румунії та Болгарії.
Тож Євросоюз обігнав США, які продовжують розповідати про «золоті куполи» й «золоті лінкори», поки Північна Корея збирає більше снарядів. Паралельно запущена програма SAFE — 800 мільярдів євро на стіл від перших восьми економік ЄС. До 30 року це буде єдине оборонне замовлення в єдиному полі за спільні кредитні кошти.
Виробник систем IRIS-T вклав півтора мільярда євро в розширення виробництва і відкрив цех у землі Саар, щоб виробляти більше ЗРК. Сьогодні план — 11 комплексів на рік з розширенням до 16 одиниць уже 27 року. Це серйозний пакет і для України, і для «Небесного щита» ЄС, у якому IRIS-T є основними ракетами середнього радіусу для ЗРК.
Німецька компанія Diehl Defence 23 січня 2026 року відкрила новий центр інтеграції ракет у Нонвайлері. Мета — різко збільшити випуск ракет сімейства IRIS-T, які рятують наші міста. Замовлення від Німеччини, Данії та Швеції розписані на роки вперед, а ринкова вартість європейських оборонних компаній з 2022 року потроїлася.
Франція також оголосила, що розгортає виробництво далекобійних керованих боєприпасів. Заводи Renault і Turgis & Gaillard планують випускати до 600 дронів на місяць. Програма розрахована на десять років із загальним обсягом 72 000 одиниць. Це пряма відповідь на успіх українських далекобійних систем і визнання того, що в разі загроз від «шахедів» у бік РФ полетять десятки тисяч БпЛА із заводів, котрі не дістати «сушками».
У принципі, європейська оборонка росте дикими темпами, більшість виробників завантажені з десятирічним горизонтом. Акції Rheinmetall зросли на 180 %, а оборонні фонди ETF показують зростання на 30 % за рік. Найближчим часом інвестиції в оборонку й атомну енергетику видаються вкрай перспективними. Захоплення італійцями судна тіньового флоту РФ, що перевозить брухт, а також танкера французами, плюс два танкери біля Африки, які раптово втратили хід, говорять про те, що веселі часи для російської нафтової галузі минули.
Сектор Defence & Aerospace у Європі зараз — це не просто ажіотаж, це гарантоване держзамовлення на десятиліття. Компанії на кшталт Rheinmetall, Leonardo, Thales і Dassault переходять з промисловості в Tech-єдинороги з ШІ-рішеннями й гігантськими інвестиціями.
Усі довго тупали ногами, що ЄС спить, але він прокинувся і приміряє мундир дідуся. Точно не буде нудно, я гарантую.
