Те, що відбувається зараз, - це не переговори у класичному сенсі. Йдеться радше про консультації та спроби знайти мінімальний спільний знаменник для майбутніх рішень. До офіційних домовленостей ще далеко, а інформаційний шум часто випереджає реальний зміст.
Будь-які розмови про «гарантії безпеки» не мають сенсу без чітких критеріїв. По-перше, вони повинні бути юридично зобов’язуючими і ратифікованими парламентами. По-друге, передбачати реальну готовність партнерів до військового протистояння у разі нової агресії РФ. По-третє, включати практичні речі, зокрема допомогу в захисті українського неба. Без цього всі «гарантії» залишаться паперовими.
Найбільш зрозумілою та ефективною гарантією безпеки для України залишається членство в НАТО. Те, що цю тему передчасно прибрали зі столу, стратегічна помилка, яка не робить ситуацію безпечнішою.
Вступ України до ЄС - це питання політичного консенсусу всередині самого Євросоюзу. На рівні інституцій у Брюсселі є готовність рухатися швидко, і навіть досить серйозно обговорюється 2027 рік як дата членства України в ЄС. Але без згоди держав-членів цього не станеться. Передусім, ключ лежить у виконанні Копенгагенських критеріїв: верховенство права, демократія, фундаментальні права і свободи, ефективна боротьба з корупцією. Компромісів тут не буде.
ЄС готує потужний фінансово-безпековий пакет для України. Йдеться про позику у €90 млрд, з яких близько €60 млрд - на оборону, з гнучким механізмом підтримки українського ОПК, закупівель у Європі та, за потреби, у США.
