І знову буду говорити як економіст, а не експерт по енергетиці.
Коли в нас дуже люблять говорити про ринкові ціни, то часто забувають, що ціна також є невидимим регулятором попиту та пропозиції.
Працює це наступним чином. Коли ціна товару зростає, то автоматично зменшується кількість бажаючих купити собі цей товар і відповідно збільшується кількість бажаючих його продати. Це звичайно ж приводить до того, що попит падає, а пропозиція зростає і ціна стабілізується на якомусь рівні, а згодом може знову впасти. Тобто, ринкові ціни можуть як зростати, так і падати.
В будь-якому разі, якщо зростають ціни на товари, то люди, які раніше їх купували, можуть спокійно від них відмовитись. Або замінити ці товари дешевшими аналогами з ідентичними функціями. А для самої людини така відмова від купівлі дорогого товару чи його заміна на дешевший аналог, крім морального дискомфорту, ніяких проблем не створить. І хоча про ці персональні емоції споживачів самі економісти не розповідають, але саме так працює цінове регулювання попиту і пропозиції.
Коли ж мова йдеться про базові потреби, а електроенергія це базова потреба, то в даному випадку це цінове регулювання не працює взагалі. Бо навіть при зростанні ціни, людина не може відмовитись від електроенергії (тільки якщо не переїде жити в ліс). Тому вона буде змушена платити вищі ціни, зменшуючи витрати на інші потреби.
І ця ситуація мені нагадує старий «анекдот з чорним гумором»: Коли батько жаліється, що горілка подорожчала. І син радісно: «Тату, ти тепер менше питимеш?» — «Ні, синку, ти тепер будеш менше їсти».
