Є два моменти, які мене відверто насторожили у заяві Зеленського, що "народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством або я готовий проговорювати із представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт".
Коли президент заявляє подібне, то стає зрозумілим, що він або просто робить гучну популістську заяву, або остаточно втратив зв'язок з реальністю.
1. Погроза фронтом. Тож, для Зеленського служба на фронті - це покарання. Бо він лякає цим фронтом нардепів. Служба в армії для президента - це не важкий, але почесний обов'язок, а все ж покарання. І покаранням лякають. Але з таким підходом він народ не зможе змотивувати мобілізуватися та не буде нічого робити, щоб виправити проблему з мобілізацією. І це про перспективи.
2. Через те, що депутати, яких Зеленський привів до ВР у 2019 році, не хочуть голосувати за деякі законопроекти, він обіцяє поговорити "про закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт"... з депутатами. Тож, він вважає, що нардепи, які не голосують за інші закони проголосують за цей? Це точно адекватне сприйняття реальності? Чи він не розуміє причинно-наслідкових зв'язків? Країні потрібен тверезомислячий президент. А ця заява дає обґрунтовані причини сумніватися в розумових здібностях президента. І це бачимо не лише ми, а і наші вороги.
І от аналізуючи його заяву в мене з’являється лише одне питання - Всі інші проблеми він так само оцінює і таким самим способом вирішує? Бо якщо так, то стає зрозумілим чому ми в таком становищі. Розуміння це добре, але це ж ніяк не вирішує проблеми. А от це вже ознака загальної кризи влади. І якщо додати сюди страх Зеленського втратити абсолютну владу і не бажання створювати нову коаліцію у ВР, то можна зробити висновок, що політична криза буде лише поглиблюватися, а проблеми будуть збільшуватися. І без зміни підходів ситуацію не виправити.
