Чому Україна входить у 2026-й не з економічною стратегією, а з дірою більше річного ВВП?
Рада не зникла — вона зламалася саме там, де вирішується фінансова стійкість. Західні гроші тепер ідуть не “на віру”, а під фіскальні умови. Нафтовий шок підкидає Кремлю ресурс, а всередині країни держава дедалі частіше дивиться на малого платника не як на джерело зростання, а як на останню касу.
Проблема України сьогодні не в тому, що в держави вже завтра фізично закінчаться гроші. Проблема в тому, що вона майже перестала мати право на політичну помилку. Бюджет-2026 закладений на потребу в зовнішній підтримці 2 трлн 79 млрд грн, на загальні державні запозичення 2 трлн 549,8 млрд грн, з яких 2 трлн 130,3 млрд — зовнішні. МВФ 26 лютого схвалив для України нову 48-місячну програму EFF на $8,1 млрд, а 3 березня в бюджет уже зайшов перший транш $1,5 млрд. Міжнародні резерви НБУ на 1 березня становили $54,753 млрд. Тобто сейф не порожній. Але модель виживання країни побудована так, що будь-яка затримка зовнішніх рішень миттєво перетворюється на нерв державних фінансів.
Рада жива. Але тільки біологічно
Найбільша помилка зараз — говорити, що парламент просто не працює. Він працює, просто в ручному режимі. Того ж 10 березня депутати без проблем провели законопроєкт №13264: 275 голосів за основу і 284 — в цілому. Але той самий парламент того самого дня провалив законопроєкт №14025 про доходи з цифрових платформ: 168 голосів за основу з доопрацюванням, 179 — за повторне перше читання, 187 — за повернення на доопрацювання; жодне рішення не пройшло, а картка законопроєкту отримала статус “відхилено та знято з розгляду”. Це не смерть парламенту. Це гірше. Це селективна недієздатність саме там, де йдеться про гроші. І це все відбувається в Раді, де реально працюють 393 депутати з конституційних 450.
Проблема в тому, що №14025 — це не технічна дрібниця. У новій програмі МВФ до кінця березня стоїть структурний маяк: пакет податкових рішень на 2026–2027 роки. Туди входять оподаткування доходів із цифрових платформ, скасування податкової пільги для дрібних поштових відправлень і обов’язкова ПДВ-реєстрація для частини спрощенців із 1 січня 2027 року — для тих, чий оборот перевищує загальний поріг, який влада обіцяє тримати нижче 4 млн грн. Reuters із посиланням на Bloomberg уже повідомив про занепокоєння МВФ: затримка цих рішень може поставити під ризик доступ України до всієї програми на $8,1 млрд, хоч саме Reuters окремо застеріг, що не зміг незалежно це підтвердити. От чому березень тут важливіший за всі красиві розмови про “потім якось вирішимо”.
Західні гроші більше не йдуть “на слово”
І тут треба викинути з голови заспокійливу казку, що Європа просто колись прокинеться й дасть усе автоматично. Так, Рада ЄС 4 лютого погодила правову рамку пакета на €90 млрд для України на 2026–2027 роки, а Європарламент 11 лютого схвалив пакет рішень, які мають зробити цей кредит можливим. Але в політиці “узгоджено” не означає “вже лежить на рахунку”. Reuters повідомляє, що Угорщина продовжує блокувати цей кредит і нові санкції проти Росії, прив’язуючи все до відновлення прокачки по “Дружбі”. Тобто Європа ресурс знайшла, інституційний каркас зібрала, але фактичне розблокування знову вперлося в енергетичний шантаж Будапешта.
Перська затока стала другою касою Кремля
Поки Київ грається у внутрішню політику, світова кон’юнктура працює на Москву. Тут важлива одна деталь: не треба впадати в дешеву пропаганду й кричати, що Росія вже завтра купатиметься в золоті. Reuters 12 березня справді оцінював, що надходження від головного російського податку на видобуток нафти у березні можуть майже подвоїтися — до близько 590 млрд рублів — якщо високі ціни втримаються. Але вже 17 березня Reuters окремо зауважив: загальні нафто-газові доходи Росії за березень все ще можуть бути нижчими рік до року, бо бюджетні формули працюють із лагом, а курс рубля теж грає роль. Тобто не кожен долар у котируванні нафти сьогодні ж падає Путіну в кишеню. Але кожен тиждень дорогої нафти розширює для Кремля простір маневру.
Чи означає це, що Дональд Трамп свідомо діє в інтересах Москви? Наслідки нинішньої американської близькосхідної лінії об’єктивно збігаються з інтересами Кремля. Reuters пише, що середня ціна бензину у США вже перевищила $3,75 за галон — це найвищий рівень із жовтня 2023 року — і це б’є вже по самій американській політиці, створюючи проблему для Трампа перед довиборами. Геополітичний хаос, у якому страждають союзники України, дорожчає енергія, а Росія збирає ренту з чужої кризи.
Для українця все це перекладається дуже просто: не в “завтра все обвалиться”, а в нову хвилю повзучого здорожчання. НБУ зафіксував у лютому інфляцію 7,6% р/р; сирі продукти дорожчали на 9,6%, послуги — на 12,3%, паливо — на 8,0%. Reuters повідомив, що ціни на бензин в Україні на початку березня зросли приблизно на 10% через близькосхідний конфлікт, а імпорт бензину в лютому більш ніж подвоївся на тлі високого попиту через генератори та удари по енергосистемі. Дефіциту пального уряд наразі не бачить. Але це не скасовує головного: коли дорожчає пальне в імпортозалежній країні, потім дорожчає все — логістика, посівна, полиці в магазині і чек на виході. У нас виходить дивна макроекономіка: коли світ трясе, Кремль на цьому заробляє, а український споживач отримує рахунок.
Чому не знімуть акциз, мито й податки
Питання “чому влада не стимулює економіку і не знімає акцизи, податки, мита?” має дуже жорстку відповідь: бо держава зараз живе не логікою росту, а логікою облоги. У бюджеті на 2026 рік акцизний податок закладено на рівні 328,8 млрд грн. Водночас у програмі МВФ Україна зобов’язується тримати податкові надходження вище 37,5% ВВП у середньостроковому горизонті, а в разі бюджетних шоків прямо допускає не зниження, а підвищення податків — причому збільшення основної ставки ПДВ називається найефективнішим варіантом. Тобто розмова про масове податкове полегшення сьогодні просто не лежить на столі. На столі лежить протилежне: як добрати ще!
Але буде нечесно сказати, що влада взагалі нічого не робить для економіки. У бюджеті передбачено 51,8 млрд грн на “підтримку економіки”: 18 млрд на “5-7-9”, 17,1 млрд на “єОселю”, 7,4 млрд на фонд інновацій, 4,9 млрд на програми підтримки бізнесу. Паралельно НБУ 29 січня знизив облікову ставку до 15%. Тобто інгалятор є. Але повітря в кімнату ніхто не запускає. Одна рука дає пільговий кредит, інша — готує ширшу фіскальну сітку. Це не стратегія економічного прориву та українського дива.
Чому тиснуть на ФОПів і чому посилюються силовики
ФОП сьогодні став мішенню не тому, що на Банковій раптом зненавиділи дрібного підприємця як культурне явище. Він став мішенню, бо у влади й донорів збіглися два інтереси: швидше добрати доходи й показати боротьбу з тінню. Бізнес-омбудсмен за підсумками 2025 року показав дуже промовисту картину: 52% усіх скарг бізнесу стосувалися податкових питань, ще 16% — правоохоронних органів. А МВФ у власному аналізі прямо пише, що спрощена система з ПДВ-пільгами звузила базу, стала каналом для тіньової активності та створила нерівне поле конкуренції; можливі зміни можуть зачепити понад 250 тисяч бізнесів із сукупним оборотом понад 1,4 трлн грн. Для МВФ і Мінфіну це називається “детінізація” та “закриття лазівок”. Для малого бізнесу це читається простіше: нас не стимулюють рости, нас вчаться ефективніше вилучати.
Ось тому я б не говорив про одну магічну дату катастрофи — квітень, травень чи ще щось у цьому стилі. Проблема глибша. Україна входить у весну 2026 року в режимі повільного бюджетного удушення: парламент не здатен голосувати токсичні, але критичні рішення; західні гроші йдуть лише під дедалі жорсткіші умови; Європа захлинена угорським нафтовим шантажем; світовий нафтовий шок підсилює Кремль; а всередині країни малий бізнес дедалі частіше сприймають не як базу росту, а як останню фіскальну територію. І от це вже справжня небезпека. Не порожня каса за одну ніч, а держава, яка з кожним тижнем платить за власне виживання дорожче.
