Помітив прикольну річ. Рейтинги довіри/недовіри Зеленського і схвалення/несхвалення Трампа ведуть себе однаково. Як опустились до певних значень минулого літа – так і балансують довкола одних цифр. На Зеленського геть не вплинув Міндічгейт і Єрмак. На Трампа не вплинула його виходка в Ірані, попри злет цін на бензин вдома і порушення власної обіцянки, щоб США більше ні на кого не нападали, а ізоляціоністськи сиділи вдома.
Ядерна аудиторія Трампа це сковтнула. Навіть попри те, що популярні ломи МАГА типу Такера Карлсона критикують Трампа за втягування Америку в дурацьку війну. Бо виявилось, що виборцям Трампа головне не ізоляціонізм, а комплекси неповноцінності. Їм важливіше, щоб Америка ̶п̶о̶к̶а̶з̶у̶в̶а̶л̶а̶ ̶п̶і̶с̶ь̶к̶у̶ демонструвала силу всьому світу, і від цього отримувать наслаждєніє.
Зверніть увагу на другий графік – вже два тижні ціни в США галопують, але всередині республіканців тільки змінилась пропорція між тим хто чітко одобряє Трампа, і скоріше підтримує. А так – всьо ровно. Навіть попри те, що зростання цін бензину відбулось різкіше саме в республіканських штатах (прикольний нюанс з податками, не знав).
Чому? Раджу пояснення «The Economist». Виявляється адепти чекають, що скоро все скінчиться, ціни повернуться назад, а кілька тижнів підвищених цін можна і перетерпіть. Головне – щоб всі побачили у кого Грейт Егейн.
Ото для них сюрприз буде, коли через пару тижнів нічого не кончиться – коли Іран так і не розблокує повністю нафту, або примусить американців з позором тікать звідти, як колись Байден забрався з Афганістану, або розіб’ють ще кілька заводів і родовищ арабів для реального дефіциту в світі вже надовго.
Як війна з Іраном шкодить Дональду Трампу
Республіканці не повинні панікувати, наполягає Білий дім. «НІЯКОЇ ПАНІКИ!», — написав він у Твіттері 14 березня. Проте ознаки паніки все ж помітні.
Хоча президент Дональд Трамп заявляє, що «знищив 100% військового потенціалу Ірану», ті 0%, що залишилися, завдають серйозної шкоди світовій економіці, перекривши 10–15% поставок нафти. Війна, яку обрав Трамп, є менш популярною серед американських виборців, ніж будь-який інший конфлікт останніх років, і ймовірність того, що республіканці зазнають нищівної поразки на проміжних виборах у листопаді, щойно зросла. «Це справжній хаос», — каже Курт Міллс із журналу American Conservative.
Роздратований негативним висвітленням, Трамп називає критичні ЗМІ «корумпованими та вкрай непатріотичними». 15 березня він заявив, що «у захваті» від того, що Федеральна комісія з питань зв’язку може переглянути ліцензії на мовлення тих, хто поширює «ФЕЙКОВІ НОВИНИ».
Однак одне джерело невтішних новин неможливо заглушити: вивіски біля заправних станцій. Щодня водії бачать великі яскраві нагадування про те, що пальне коштує дорожче, ніж раніше. І біль відчувається сильніше в штатах, які підтримали Трампа у 2024 році. Оскільки податки на бензин зазвичай нижчі за правління республіканців, зростання ціни на нафту призводить до більш різкого підвищення цін на заправках у «червоних» штатах, ніж у «синіх».
Історія показує, що коли ціни на пальне зростають, виборці частіше голосують проти чинного президента. Джеральд Форд, Джиммі Картер і Джордж Г. В. Буш — усі вони втратили посади після стрибків цін на нафту.
Трамп здобув перемогу, обіцяючи уникати воєн і знизити ціни «з першого дня». Порушення обох обіцянок коштує йому підтримки. Схвалення війни є незначним серед демократів, низьким серед незалежних виборців і високим серед республіканців — але кількість республіканців, які її рішуче схвалюють, швидко зменшилася (див. діаграму 1). Молодь та латиноамериканці — дві групи, які у 2024 році рішуче підтримали Трампа, — витрачають більшу частку своїх доходів на бензин, ніж інші американці (див. діаграму 2).
У «Skip’s Lounge», більярдному барі в Букстоні, штат Мен, заборонено три речі: політика, релігія та армрестлінг. Але відвідувачі скаржаться на війну. «Немає жодних підстав для всього цього», — каже Білл Мітчелл. Вищі ціни на дизельне паливо тиснуть на його сільську фірму з продажу будівельних матеріалів. Його дружина Джейн, яка керує фермою з утримання коней, побоюється, що ціна на добрива, які виробляються з природного газу, також зросте.
Демократи, ймовірно, виграють Палату представників, а для перемоги в Сенаті їм потрібно здобути чотири місця. Одне з них може бути в штаті Мен. Чинна сенаторка Сьюзан Коллінз — поміркована республіканка, яка у своїй кампанії майже не згадує президента. Але її може змести хвиля антитрампізму.
Судячи з явки на демократичних праймеріз по всій країні, демократи налаштовані рішуче. Республіканці ж пригнічені. Джош, ветеран, який переглядає камуфляжні куртки у магазині військових надлишків у Скарборо, штат Мен, каже, що голосував за Трампа у 2024 році і йому байдуже, чи перетворить той Іран «на скляну парковку». Але «всі обурені цінами на бензин», — каже він.
У всіх штатах, де точиться боротьба за голоси виборців, ціни зросли на 20% або більше. У Північній Кароліні, де кандидатом від Демократичної партії до Сенату є популярний колишній губернатор, який зробив вартість життя темою своєї кампанії, а республіканець — колишній лобіст нафтової галузі, ринки ставок дають 80% шансів на перемогу демократів.
Спроби Трампа бачити все з позитивного боку можуть здаватися нечутливими. «Сполучені Штати — це, безперечно, найбільший виробник нафти у світі, тож коли ціни на нафту зростають, ми заробляємо великі гроші», — написав він 12 березня. «Не думаю, що їх справді хвилює, що відбувається у повсякденному житті простих людей», — скаржиться Теодор, водій Uber у Джорджії, ще одному штаті, де результати виборів непередбачувані.
Вплив війни на світову економіку — і на американську політику — значною мірою залежить від того, як довго вона триватиме. Аналітики, прихильні до адміністрації, дають оптимістичну оцінку. Бомбардування були точними: у перший же день було вбито верховного лідера Ірану та знищено його військово-морський флот, ракетні системи та інші військові об’єкти. Режим ослаблений. Коли бомбардування припиняться, іранський народ може його повалити. Або може з’явитися лідер, з яким Америка зможе вести справи, як Делсі Родрігес у Венесуелі. «Якщо вони співпрацюватимуть, їх пощадять», — каже Вікторія Коутс із Heritage Foundation, протрампівського аналітичного центру.
Економічні втрати можуть бути серйозними, але війна закінчиться за кілька тижнів, кажуть її прихильники. Іран може продовжувати обстрілювати нафтові танкери навіть після того, як Америка припинить бомбардування, але зрештою він зупиниться; він не може безкінечно наживати собі ворогів у всьому світі. Результатом буде те, що «одна з найбільших загроз для безпеки США, регіону та світу» зазнає відставання у своїх оборонних програмах «на роки», каже Метью Кроеніг з Атлантичної ради, колишній радник державного секретаря Марко Рубіо. «Я не бачу, щоб це перетворилося на болото», — додає він.
У короткостроковій перспективі війна може піти на користь Володимиру Путіну, підвищивши ціни на нафту, але в середньостроковій перспективі вона посилить американську потужність, продемонструвавши, що президент готовий застосувати силу, каже пані Коутс. І якщо ціни на нафту знизяться до літнього сезону поїздок, перспективи республіканців на проміжні вибори не будуть такими похмурими.
Інші консерватори налаштовані менш оптимістично. Щойно поваливши президента Венесуели, пан Трамп вважав, що зробити те саме в Ірані буде швидко й легко, каже Курт Волкер, колишній посланник пана Трампа в Україні. «Так само, як Мадуро — три години, і все готово». Пан Трамп «майже неймовірно жахливо впорався з поясненням американському народу, що, в біса, відбувається», — каже один із республіканських діячів. Він не підготувався до очевидних ризиків — 16 березня він сказав, що «ніхто не очікував», що Іран атакує своїх сусідів у Перській затоці. І він замінив одного верховного лідера Хаменеї на молодшого, більш гнівного, чию родину щойно вбили США та Ізраїль; не ясно, чи це зробить Іран менш небезпечним.
Пан Трамп зараз перебуває в «жахливому становищі», каже інший високопоставлений республіканець. Іранські дрони дешеві у виробництві, але їх збивати дорого. Вони загрожують повільним нафтовим танкерам і стаціонарним нафтопереробним заводам. «Він створив проблему, яку можна вирішити лише зміною режиму, а він не хоче [залучати сухопутні війська], щоб це зробити», — каже пан Волкер.
Війна також продемонструвала, якою ціною обходиться зневага до союзників. Зневаживши НАТО і погрожуючи захопити частину Данії, пан Трамп вимагав допомоги від союзників, з якими він не консультувався перед початком війни. Відмова «буде дуже поганою для майбутнього НАТО», — сказав він Financial Times; проте його благання залишилися без уваги. Його «каральний транзакціоналізм» є «значною частиною причини», чому «ніхто не бажає» допомагати Америці знову відкрити Ормузьку протоку, каже Корі Шейк з American Enterprise Institute, консервативного аналітичного центру.
Війна також ускладнює відносини Америки з Ізраїлем. «Іран не становив безпосередньої загрози для нашої країни, і очевидно, що ми розпочали цю війну під тиском Ізраїлю», — заявив Джо Кент, високопоставлений чиновник з питань боротьби з тероризмом і палкий прихильник «Америка перш за все», подаючи у відставку 17 березня. Хоча пан Трамп приймає рішення самостійно, такі аргументи є звичними у світі MAGA. «Я припускаю, що вони шукають когось, крім свого лідера, кого можна звинуватити в тому, що все йде не так успішно, як рекламувалося», — каже пані Шейк.
Трамп ще може вирвати лаври з пазурів лиха. Якщо війна буде короткою і ціни на нафту стабілізуються, виборці можуть бути менш розлюченими в листопаді. Якщо до того часу він приборкає три неслухняні режими — Венесуелу, Іран і, можливо, Кубу — йому буде чим похвалитися. Але Кент побоюється, що нинішній курс веде «до занепаду і хаосу»
