Взагалі, придбання лакшері-товарів під час війни має обкладатися спеціальним "податком солідарності".
Адже такі придбання не справляють позитивного впливу на розвиток економіки воєнного часу і призводять лише до відтоку валюти за кордон.
Статистика, яку оприлюднила Державна митна служба, вказує, що у 2025 р. в Україну було завезено 12 тис. преміальних автомобілів вартістю понад 2,5 млн грн (це майже стільки, скільки було ввезено за попередні три роки війни).
Серед них:
- 8,5 тис. авто вартістю від 2,5–4 млн грн за одиницю. Це понад 25 млрд грн;
- 2,8 тис. авто вартістю 4–6 млн грн. Це понад 14 млрд грн;
- 0,5 тис. авто вартістю 6–8 млн грн. Це до 4 млрд грн;
- 0,15 тис. авто вартістю понад 8 млн грн. Це до 1,5 млрд грн.
Загалом імпорт елітних авто в Україну торік становив до 50 млрд грн, або 1 млрд євро.
Застосування до купівлі таких авто "податку солідарності" у розмірі 50% від ціни, принесло б в бюджет 25 млрд грн, що більш як у півтора рази перевищує очікувані надходження від пропонованої урядом норми.
Крім того, тут абсолютно прозора та проста схема оподаткування — під час митного оформлення або продажу в автосалонах.
Покупець, який може купити в період війни авто за 5 млн грн, може заплатити і податок солідарності у розмірі 2,5 млн грн (плюс до традиційних податків та зборів).
До речі, в тому ж Ізраїлі, під час імпорту елітного автомобілю, його власник має сплатити податків чи не більше, ніж вартує саме авто.
Про оподаткування посилок
Ще одна новація — це оподаткування (ПДВ) міжнародних посилок вартістю дорожче 45 євро (зараз — 150 євро і більше).
З погляду адміністрування, такий податок — "страшний сон митаря", адже перевірити справжню, а не деклараційну вартість посилок вкрай важко (якщо вони не оформлені на умовах післясплати, що для міжнародних відправлень — рідкість).
Звісно, елементарне наведення ладу на митниці може в десятки разів компенсувати планові надходження за вказаним вище податком.
Тим більше, зараз 5 млн українців перебувають у Європі як біженці, а міжнародні посилки — це єдиний вид логістики, який поєднує їх з родичами в Україні.
Намагатись оподатковувати це — взагалі "за межею".
Про оподаткування ФОПів
Мабуть, найтоксичніша з обговорюваних новацій — зміни в базі податку на додану вартість (ПДВ).
Без сумніву, саме тому уряд вирішив відкласти подачу в парламент відповідного законопроєкту.
Загалом автори презентують ці зміни як "гармонізацію правил ПДВ для платників єдиного податку відповідно до Директиви 2006/112/ЄС".
А все, що викликає в суспільстві критику, традиційно пояснюють необхідністю "гармонізації національних норм із найкращою європейською практикою".
Подивимося, що нового напрацюють в уряді, але суть останньої редакції змін була такою: у випадку досягнення платником єдиного податку рівня доходів у 4 млн грн (розглядалася планка і в 1 млн грн), він має зареєструватися платником ПДВ і сплачувати сам податок за базовою ставкою 20%.
Якщо взяти ці параметри за базу для розрахунків, то можемо спрогнозувати, що означало б для бізнесу працювати в таких умовах.
Уявімо підприємця на третій групі оподаткування з річним оборотом на рівні 9 336 000 грн .
Припустимо, що рентабельність його операцій становить 10% і у нього немає можливості формувати податковий кредит (закупівля товарів у неплатників).
За рік він отримує прибуток у розмірі 933 тис. грн, або 77,8 тис. грн на місяць. Якщо відняти податки (5% єдиний збір та 1% військовий збір), отримуємо 73 тис. грн на місяць.
У випадку ухвалення нових норм після досягнення планки у 4 млн грн доходу такий підприємець муситиме сплатити з місячного обороту у 770–780 тис. грн майже 130 тис. грн ПДВ (якщо немає "вхідного податкового кредиту).
Тобто за операційного прибутку у 73 тис. грн на місяць він лишиться в мінусі на 50–60 тис. грн .
Як кажуть, "батьку, досить торгувати, бо решту нічим давати"…
Уряд оцінював перспективу надходжень після відповідних змін у 10 млрд грн на рік.
Хоча це досить оптимістично, адже не враховувався рівень тінізації бізнесу та скорочення підприємницької активності внаслідок збільшення фіскального тиску на малий та середній бізнес.
Чи можна було б пошукати ці гроші в інших кишенях?
Так, і якщо вже, як пише міністр фінансів Сергій Марченко, "законопроєкт про ПДВ для частини ФОПів" відкладено задля "узгодження та доопрацювання", то ось наша пропозиція, як можна обійтися без цієї норми взагалі.
Торік відшкодування ПДВ за рахунок держави становило орієнтовно 170 млрд грн.
Цей показник останніми роками збільшується на 15–25%.
Поповнити бюджет можна було б частиною цих коштів.
Відшкодування ПДВ на внутрішньому ринку та під час несировинного експорту чіпати не слід — це дуже позитивно для економіки (щоправда, тут саме бувають проблеми із затримкою відшкодування та блокуванням податкових накладних).
Однак, за різними оцінками, від 80 до 100 млрд грн ПДВ відшкодовується при експорті сировини та напівфабрикатів. І саме запровадження ставки ПДВ у розмірі 10% під час експорту сировини могло б принести в державний бюджет до $2 млрд ПДВ, або до 90 млрд грн нових надходжень, що в 9 разів (!) перевищує обсяг "шерсті", який хочуть зістригти з підприємців за допомогою пониження планки ПДВ.
Масштаб ефекту
Загалом уряд планує залучити за допомогою "великого, красивого закону" 60 млрд грн, або трохи більш як 1 млрд євро.
Саме час нагадати, що видаткова чистина держбюджету на 2026 р. — 4,8 трлн грн, або 400 млрд грн на місяць та 100 млрд грн на тиждень.
Тобто "великий, красивий, податковий закон" допоможе профінансувати наші видатки приблизно на 4–5 днів….
Звісно, що зараз роздмухується тема "закінчення коштів" до червня — липня 2026 року.
І це буде приводом для просування вказаних податкових змін.
Але ж, ураховуючи порядки величин, вони дефіциту держбюджету не зарадять.
Питання достатності коштів — це проблема відсутності в Україні самозростаючої, самовідновлювальної, циркуляційної за фінансовими потоками економічної моделі.
Проблема також у відсутності розуміння важливості цієї моделі на рівні уряду, який займається лише фінансовим дирижизмом, використовуючи для цього зовнішні вливання.
Проблема також і в тому, що немає управлінської синергії між урядом та НБУ під час війни.
Адже міжнародні резерви нашого центробанку вже становлять $54 млрд — і це теж одна з державних "кишень", в яку можна запустити руку під час війни.
А не тільки в гаманці кур’єрів "глово" та вміст посилки з німецькими шоколадками для родичів на батьківщині…
