Вже скоро вечір, а цей жах не закінчується.
Вони літають швидше за звичайні. Збити їх, виходить, складніше. Влучають в будинки. В стадіони. Травмують дітей.
І ось тепер питання: які ще інновації потрібні нашим іноземним партнерам? Вчора вони літали 200 км на годину, а вже сьогодні - 400. І ми, я впевнена, швидко знайдемо відповідь. В цьому й сенс
І в Німеччині, і в США є розумні люди, які не будуть знецінювати здатність українців відповідати місцю, часу, й умовам ведення сучасної війни. Можливо, ми теж хотіли б розробляти щось грандіозне - проте нам просто треба вижити. Тут і зараз. Коли немає часу, і відлік його супроводжується загибеллю людей.
Доречі, цікаве порівняння:
В той час коли Трамп своєю діяльністью годує путіна високими цінами на нафту, знімає деякі санкції - ми вибиваємо росіянам зуби, щоб їм нічим було їсти подаровану Трампом "їжу". Завод за заводом, порт за портом.
Мій улюблений фільм "1+1" з його чорним гумором: "нема ручок - немає цукерки".
Це теж українці роблять. Маючи те, що мають.
