"НУ, ЩО – ПРИЇХАЛИ!" - Олександр Гончаров

"НУ, ЩО – ПРИЇХАЛИ!" - Олександр Гончаров

Керівники Мінфіну та профільного комітету Верховної Ради нам неодноразово говорили, що дірка у бюджеті-2026 вже становить близько 55 млрд дол США! Це офіційно, а насправді? І судячи з нещодавнього відвертого визнання верховного представника ЄС із закордонних справ й політики безпеки Каї Каллас, схоже, ми не дочекаємось обіцяного кредиту в 90 млрд євро.

До того ж, і Європа зараз змушена готуватися до затяжної енергетичної кризи через конфлікт на Близькому Сході. А також нагадаю, що дефіцит держбюджету України на 2026 рік, згідно з ухваленим бюджетом, встановлений на рівні близько 18,5% від ВВП! Але й цей ліміт, який придумали на дванадцять місяців наші урядовці та законодавці, ми суттєво вже проїли.

Що ж тепер? Дев'ять місяців попереду, де брати гроші?

     Ну, так – Кабмін і Рада вже звично хочуть підняти податки. Тобто мають намір вичавити останні соки з економіки та бізнесу, але вони й так задихаються. Ось у чому головне лихо! А далі – класика. Наші ринки та підприємства почнуть падати ще швидше, бо коли економіка падає на 1%-2%, вичавлювати з неї додаткові податки — це як намагатися доїти майже мертву корову (до речі, ВВП України у січні-лютому цього 2026 року вже впав на 1,2%-1,5% у річному обчисленні). Скоро платитимемо податки за все, не тільки за посилки; за повітря теж рано чи пізно влуплять податки.

      Як із цієї важкої ситуації вибиратися? Насамперед, наш уряд й нардепи при ухваленні рішень мають виходити з того, що економіці потрібні довгі гроші, які мають у ній обертатися, і тоді з цього можна брати податки до держбюджету. У Європі дефіцит бюджету 3% ВВП, а до чого у воюючій Україні така жорсткість у 18,5% від ВВП?

     Але якщо така фіскальна та монетарна жорсткість не працює — то чи не час спробувати пряник для національної економіки? Незважаючи на інфляційні очікування, треба стимулювати кредитування бізнесу зниженням облікової ставки НБУ, а також вливати гривневий ресурс у реальний сектор української економіки. Успішний досвід подолання навіть гіперінфляції на початку 90-х ми вже маємо.