Про технології, війну і владу для "перебудови" Заходу. Palantir опублікував "маніфест", який стрясає Кремнієву долину

Про технології, війну і владу для "перебудови" Заходу. Palantir опублікував "маніфест", який стрясає Кремнієву долину

Американська технологічна компанія Palantir оприлюднила ідеологічний документ, який її критики назвали "корпоративним маніфестом". У ньому стверджується, що Кремнієва долина зобов'язана створювати зброю на основі штучного інтелекту заради виживання західної цивілізації. Книга керівника компанії Алекса Карпа відкрито відкидає культуру інклюзивності, виправдовує жорстку силу як головний інструмент демократії та закликає до переосмислення повоєнного пацифізму. Критики, зокрема очільник розслідувальної організації Bellingcat Еліот Хіггінс, вбачають у документі не філософію, а комерційну ідеологію компанії, чий бізнес прямо залежить від тих поглядів, які вона проповідує. За їхньою оцінкою, "маніфест" імітує захист демократичних цінностей, водночас системно підриваючи механізми підзвітності та суспільного контролю над владою. Фактично компанія проповідує побудову імітації демократії.

Американська компанія Palantir, яка спеціалізується на штучному інтелекті та воєнних технологіях і оцінюється в 45 мільярдів доларів опублікувала, як стверджують аналітики та експерти, "корпоративний маніфест", що спирається на книгу її керівника Алекса Карпа та директора з корпоративних справ Ніколаса В. Заміски й у якому відкрито засуджено ініціативи з інклюзивності та те, що компанія називає "регресивною" культурою на робочому місці.

Видання TechCrunch зазначає, що ця книга "Технологічна республіка" була опублікована торік і, за словами її авторів, є "початком формулювання теорії", що лежить в основі діяльності Palantir. Один із критиків заявив, що це "взагалі не книга, а елемент корпоративного рекламного матеріалу".

Як вважає видання TechBuzz, цей крок є однією з найагресивніших ідеологічних позицій, яких велика технологічна компанія публічно дотримується останніми роками, і відбувається в той час, коли Palantir поглиблює співпрацю з американською міграційною службою ICE та позиціонує себе як захисника "Заходу". На думку видання, момент не міг бути більш провокативним – це відбувається на тлі гарячих національних дебатів щодо корпоративних цінностей та партнерства з урядом.

"Технологічна республіка" від Palantir. Маніфест

1. Кремнієва долина має моральний борг перед країною, яка зробила можливим її злет. Інженерна еліта Кремнієвої долини має прямий обов'язок брати участь у захисті держави.

2. Ми маємо повстати проти тиранії застосунків. Чи є iPhone нашим найбільшим творчим досягненням, якщо не вершиною цивілізаційного розвитку? Цей предмет змінив наше життя, але, можливо, тепер він також обмежує й звужує наше уявлення про можливе.

3. Безкоштовної електронної пошти недостатньо. Занепад культури чи цивілізації, а разом із нею і її правлячого класу, можна пробачити лише в тому разі, якщо ця культура здатна забезпечити суспільству економічне зростання і безпеку.

4. Межі м'якої сили, самої лише піднесеної риторики, стали очевидними. Здатність вільних і демократичних суспільств перемагати вимагає чогось більшого, ніж моральний заклик. Вона вимагає жорсткої сили, а жорстка сила у цьому столітті будуватиметься на програмному забезпеченні.

5. Питання не в тому, чи буде створено зброю на основі ШІ. Питання в тому, хто її створить і з якою метою. Наші противники не зупиняться, щоб вдаватися до театральних дебатів про переваги розробки технологій із критично важливим військовим та безпековим застосуванням. Вони просто підуть далі.

6. Національна служба має бути загальним обов'язком. Нам, як суспільству, слід серйозно замислитися над відходом від повністю добровільної армії і вести наступну війну лише тоді, коли всі поділятимуть ризик і ціну.

7. Якщо морський піхотинець США просить кращу гвинтівку, ми маємо її створити. Те ж стосується і програмного забезпечення. Ми як країна маємо бути здатними продовжувати дискусію про доречність військових дій за кордоном, водночас непохитно дотримуючись зобов'язань перед тими, кого попросили піти назустріч небезпеці.

8. Державні службовці не повинні бути нашими жерцями. Будь-який бізнес, який платив би своїм працівникам так, як федеральний уряд платить державним службовцям, насилу б вижив.

9. Ми маємо виявляти значно більше поблажливості до тих, хто присвятив себе публічному життю. Якщо повністю усунути простір для прощення – відмова від будь-якої терпимості до складності й суперечностей людської психіки – може залишити нам при кермі такий набір постатей, про який ми ще пошкодуємо.

10. Психологізація сучасної політики збиває нас з правильного шляху. Ті, хто сподівається знайти на політичній арені духовне збагачення та підтвердження власної цінності, хто надто покладається на те, що їхнє внутрішнє життя знайде вираження в людях, з якими вони, можливо, ніколи не зустрінуться, зазнають розчарування.

11. Наше суспільство надто охоче квапить загибель своїх ворогів і часто зловтішається з цього. Поразка опонента – це привід замислитися, а не радіти.

12. Атомна епоха завершується. Одна епоха стримування, атомна, завершується, і починається нова ера стримування, заснована на ШІ.

13. Жодна інша країна в історії світу не просунула прогресивні цінності більше, ніж ця. Сполучені Штати далекі від досконалості. Але легко забути, наскільки більше можливостей у цій країні мають люди, які не належать до спадкових еліт, ніж у будь-якій іншій державі на планеті.

14. Американська могутність зробила можливим надзвичайно тривалий мир. Надто багато хто забув або, можливо, сприймає як належне те, що майже століття у світі трималася певна версія миру без великої війни між великими державами. Принаймні три покоління – мільярди людей, їхні діти, а тепер і онуки – ніколи не знали світової війни.

15. Повоєнне роззброєння Німеччини та Японії має бути скасоване. Знешкодження Німеччини було надмірною реакцією, за яку Європа тепер платить високу ціну. Подібна й вельми театральна відданість японському пацифізму, якщо її зберігати, також загрожуватиме зміщенням балансу сил в Азії.

16. Ми маємо вітати тих, хто намагається будувати там, де ринок не спрацював. Культура мало не насміхається із захоплення Маска великими наративами, ніби мільярдерам слід просто збагачуватися... Будь-яку цікавість або щирий інтерес до цінності створеного ним фактично відкидають або, можливо, приховують під тонко завуальованою зневагою.

17. Кремнієва долина має відігравати роль у подоланні насильницьких злочинів. Багато політиків по всіх Сполучених Штатах фактично лише знизали плечима, коли йдеться про насильницькі злочини, відмовившись від будь-яких серйозних спроб узятися за проблему або піти на ризик перед своїми виборцями чи донорами заради рішень і нових підходів у відчайдушній спробі врятувати життя.

18. Безжальне виставлення приватного життя публічних постатей на показ відштовхує від державної служби надто багато талановитих людей. Публічна сфера і дріб'язкові, поверхові нападки на тих, хто насмілюється робити щось іще, крім самозбагачення, – стали настільки невблаганними, що республіка лишається зі значним списком безпорадних порожніх людей, чиї амбіції ще можна було б пробачити, якби за ними стояла бодай якась справжня система переконань.

19. Обережність у публічному житті, яку ми мимоволі заохочуємо, є руйнівною. Ті, хто не каже нічого неправильного, часто взагалі не кажуть нічого вартісного.

20. Всеохопну нетерпимість до релігійної віри в певних колах треба стримувати. Нетерпимість еліт до релігійної віри є, мабуть, однією з найпромовистіших ознак того, що їхній політичний проєкт є менш відкритим інтелектуальним рухом, ніж багато хто всередині нього хотів би стверджувати.

21. Деякі культури дали життєво важливі здобутки, інші залишаються дисфункціональними та регресивними. Тепер усі культури рівні. Критика і ціннісні судження заборонені. Проте ця нова догма затушовує той факт, що певні культури й навіть субкультури... створили дива. Інші виявилися посередніми або, що гірше, регресивними й шкідливими.

22. Ми маємо протистояти поверховій спокусі порожнього й вихолощеного плюралізму. Ми, в Америці та ширше на Заході, протягом останнього півстоліття уникали визнання національних культур в ім'я інклюзивності. Але інклюзії до чого?

Становлення Алекса Карпа

Щоби зрозуміти оприлюднений компанією Palantir "маніфест", слід зрозуміти, хто такий Алекс Карп, його становлення і світогляд. Британська технопідприємиця Ґейл Вайнер пропонує короткий екскурс у біографію цього американського техномагната.

У своєму дописі в X вона зазначила, що Алекс Карп народився в Нью-Йорку 1967 року, є сином єврея та афроамериканки, а виріс у Філадельфії.

Він називає себе соціалістом і прогресистом. Алекс Карп здобув ступінь PhD з неокласичної соціальної теорії в Університеті Ґете у Франкфурті – його дисертація досліджувала, як мова й агресія формують культуру. Він навчався у Франкфуртській школі, інтелектуальному осередку критичної теорії, Адорно, Габермаса. За словами Вайнер, це настільки лівоакадемічне середовище, наскільки взагалі можливо.

Отже, за словами Вайнер, перед нами людина, яка сама називає себе соціалістом, керує компанією зі стеження, що на ранньому етапі отримала фінансування від In-Q-Tel, венчурного підрозділу ЦРУ, відстоювала суперечливий контракт Palantir з ICE, а тепер пише маніфести про те, що технологічні компанії зобов'язані створювати зброю на основі ШІ.

У 2024 році він був найбільш високооплачуваним генеральним директором публічної компанії у США, з винагородою майже 6,8 млрд доларів.

На думку Ґейл Вайнер, Карп – це прогресивний інтелектуал, який побудував імперію стеження, а тепер пише філософію, що її виправдовує. За її словами, він знає критичну теорію, яка мала б змусити його поставити під сумнів саме те, що він робить.

Критика "маніфесту" Palantir

За словами TechCrunch, після того як Palantir опублікував цей "маніфест" у суботу, генеральний директор Bellingcat Еліот Хіггінс іронічно зауважив, що це "надзвичайно нормально і чудово, коли компанія пише таке в публічній заяві".

На думку Еліота Хіггінса, "маніфест" подається як захист "Заходу", але якщо розглядати його крізь призму концепції "перевірки, обговорення та підзвітності", то насправді все виглядає зовсім інакше.

Хіггінс вважає, що основна теза досить проста: виживання демократії залежить від "жорсткої сили", а "жорстка сила" сьогодні – це програмне забезпечення, отже, Кремнієва долина зобов’язана створити для Заходу галузь зброї на основі ШІ. Супротивники не чекатимуть, тож і ми не можемо зволікати, що, на перший погляд, виглядає як захист демократії. Твердження "супротивники не чекатимуть" не відкидає обговорення як таке, а лише змушує серйозні дискусії завжди здаватися передчасними. Можна обговорювати ту чи іншу війну, але основне питання – чи варто взагалі створювати такі системи – подається як уже вирішене, і це лише імітація обговорення.

Пункти 9, 18 та 19, за словами Хіггінса, безпосередньо спрямовані проти підзвітності. Критичний аналіз діяльності публічних осіб подається як своєрідна культурна хвороба, що відштовхує талановитих людей від суспільного життя. Проблемою стають ті, хто здійснює цей аналіз, а не ті, кого аналізують.

Еліот Хіггінс наголошує, що здорова підзвітність ґрунтується на фактах, спрямована на владу і здійснюється публічно. Неналежна підзвітність захищає своїх і спрямовує покарання назовні. У цьому документі обґрунтовується друга модель, хоча вона й називається першою.

На думку відомого розслідувача, пункт 21 є вирішальним: одні культури створюють "чудеса", інші ж є "регресивними та шкідливими". Як тільки ви приймаєте цю ієрархію, вам тихо дають дозвіл застосовувати різні стандарти перевірки до різних суб’єктів. Форма перевірки залишається, але демократична функція – ні. Ось так виглядає перевірка, коли національна ідентичність ставиться вище методу. Сувора, коли спрямована проти супротивників, і зручно відсутня, коли спрямована проти нас. Симетричне, засноване на доказах розслідування дій спільників – саме те, чим займається Bellingcat, стає тим, чого цей світогляд не може терпіти.

За словами Хіггінса, поєднання морально-пізнавальних рівнів у "маніфесті" створює певне змішання. Авторитарні риси (національна ідентичність як моральний авторитет, відповідальність, що поширюється лише назовні) співіснують із технократичними (експертні знання Кремнієвої долини, що подаються як природний авторитет у питаннях безпеки).

Жодна з цих конфігурацій, вважає Хіггінс, не може співіснувати з повноцінною рамкою "перевірка-обговорення-підзвітність". Перевірка зводиться до вибіркової демонстрації фактів. Обговорення перетворюється на виставу, тоді як справді важливі питання оголошуються поза порядком денним. Підзвітність спрямовується проти критиків, тоді як керівництво залишається недоторканним. Це симуляція.

Також варто чітко усвідомити, наголошує Хіггінс, хто саме висловлює ці аргументи. Компанія Palantir продає операційне програмне забезпечення органам оборони, розвідки, імміграції та поліції. Ці 22 пункти – це не абстрактні філософські міркування, а офіційна ідеологія компанії, доходи якої залежать від політичних поглядів, які вона відстоює.

Суспільство, яке функціонує за цією схемою, не припиняє проводити вибори, дискусії чи розслідування. Форми залишаються, але зникає їхня здатність обмежувати владу. Тенденція схиляється в бік симуляції, що здійснюється під прикриттям захисту демократії.