Поки Євросоюз вводить нові санкції проти росії та обговорює конфіскацію заморожених активів, десь між озером Комо та узбережжям Сардинії відпочивають люди, чиї імена фігурують у санкційних списках. Цей парадокс не випадковий. Він є наслідком конкретної системи, яка роками формувалася в Італії та перетворила цю країну на найзручніший коридор для проникнення росії в простір Євросоюзу. У 2025 році Італія видала 152 тисячі віз громадянам рф, що робить її абсолютним лідером серед усіх шенгенських держав. Разом із Францією та Іспанією вона забезпечує до 65 відсотків усіх шенгенських віз, які отримують росіяни.
Попри скасування спрощеного режиму, підвищення збору до 80 євро та скорочення консульського персоналу, попит не впав. Навпаки, компанія VMS, яка є візовим оператором в росії і обробляє заявки для в’їзду до Італії, збільшила свій дохід на 4,1 відсотки за минулий рік. Єврокомісія вимагає видавати переважно одноразові візи, прив’язані до конкретних дат подорожі. Це скоротило частку багаторазових віз із 42 до 10 відсотків. Але навіть одноразова шенгенська віза, отримана в Римі, дає доступ до всього шенгенського простору. Тобто людина, яка прилетіла нібито на екскурсію до Флоренції, може наступного дня опинитися у Варшаві, Берліні або Гаазі.
Саме тут починається проблема безпеки. Варто звернути увагу на те, що масштабне й фактично безперебійне видавання віз створює зручне середовище для впровадження агентів російської розвідки. Насамперед СЗР РФ і ГРУ. Для початкового введення агента не потрібна складна легенда. Достатньо туристичного прикриття, відсутності відміток у базах даних і одноразової візи. Після потрапляння до Шенгену агент може переміщатися без прикордонного контролю. Висока кількість заявок при одночасно скороченому консульському персоналі призводить до того , що перевірки проводяться лише «поверхнево». Це ще додатково спрощує завдання.
Найвідоміший випадок, який в Італії знають навіть ті, хто далекий від геополітики, це арешт вілл Владіміра Соловйова на озері Комо в районі Менаджо. Пропагандист першого ешелону Кремля виявився власником розкішної нерухомості в Ломбардії. Після 2022 року майно заморозили, але сам факт того, що він роками спокійно ним володів, є красномовним. Список продовжується. Аліщер Усманов мав віллу на Сардинії в районі Гольфо-дель-Певеро, а також шість компаній, що утримували майно та автомобілі класу люкс. Алєксєй Мордашов є власником комплексу нерухомості на Сардинії вартістю близько 105 мільйонів євро. Усе це заморожено або вилучено. Загалом до кінця 2024 і початку 2025 року Італія заморозила понад 2,3 мільярди євро активів, пов’язаних із росією, у формі вілл, банківських рахунків, яхт і автомобілів. Але за цими гучними іменами є менш видимий шар. Це бізнес-еліти середньої ланки, члени їхніх родин, люди з посвідками на проживання, а не громадянством. Вони ведуть звичне ділове життя, ніяк не фігурують у санкційних списках і перебувають у постійному контакті з місцевими юристами, фінансовими посередниками та бізнес-партнерами. Це і є найбільш функціональний шар мережі.
Цю архітектуру можна описати як трирівневу. Перший рівень це самі об’єкти нерухомості, вілли, яхти, курортні комплекси у Сардинії, Тоскані та на озері Комо. Вони забезпечують фізичну присутність, легітимність і точки контакту. Другий рівень це фінансові посередники. Тут вже зʼявляються трасти, офшорні компанії, адвокати та бухгалтери, які ховають реального власника за кількома юридичними оболонками. Справа Усманова особливо показова, бо серед задіяних структур фігурують компанії, зареєстровані в Сардинії. Це означає, що навіть після санкцій контроль над активами не зникає, він просто перекладається на папері з однієї структури на іншу, щоб реального власника було неможливо відстежити. Третій рівень це канали впливу. Зв’язки з політиками, медійними персонами, культурними подіями та альтернативними медіа, що поширюють проросійські наративи. Якщо озеро Комо це найвидовищніша локація, а Тоскана тихе місце для довготривалої присутності, то Сардинія є найбільш функціонально важливою точкою всієї мережі. Саме тут знаходяться найбільші активи, саме тут зафіксована найскладніша корпоративна структура навколо нерухомості, і саме тут зійшовся показовий кейс із втечею Артема Уса.
У 2023 році Артем Ус утік із-під домашнього арешту в Італії. Куди його помістили очікуючи на екстрадицію до США за звинуваченнями в порушенні санкцій та відмиванні грошей. У зв’язку з організацією цієї втечі в Сардинії заарештували російського підприємця Дімітрія Чіракадзе. Власника розкішного курорту на острові. Це не доводить, що Сардинія є штабом російської розвідки. Але це демонструє, що елітні мережі, пов’язані з Росією і вбудовані в місцевий бізнес-ландшафт, здатні організовувати логістику, переміщення людей і обхід правоохоронних механізмів у потрібний момент.
Після того, як ЄС заблокував мовлення RT та Sputnik, проросійський контент не зник із італійського інформаційного простору. Він просто змінив форму. Британська дослідницька організація, яка спеціалізується на вивченні дезінформації, пропаганди та екстремізму у своєму розслідуванні 2025 року задокументувала, що документальні фільми, створені за підтримки Russia Today (RT), демонстрували по всій Італії мережі, до яких входили угруповання Donbass Italia, ControNarrazione та InfoDefense. За 60 днів їхній контент охопив майже два мільйони користувачів. Поширювали його так звані незалежні журналісти, колишні антивакцинаційні активісти та окремі місцеві й російські чиновники. Теми стандартні. ЄС як зовнішній тиранія, Рим як колонізатор регіонів, самовизначення Венето чи Ломбардії як законне право. Та сама італійська партія Ліга до 2024 року зберігала формальну угоду з партією «Єдина Росія», підписану ще 2017 року. Яка автоматично продовжилася навіть після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Це не означає, що Маттео Сальвіні керується вказівками Кремля. Але це означає, що канали комунікації та відносин залишалися відкритими в найменш зручний для Європи момент.
Окремий вимір цієї системи це перетин легального і злочинного. Російські кримінальні структури в Італії не контролюють вулиці і не воюють за території з місцевими мафіями. Їхня модель зовсім інша. Вони надають капітал і міжнародні зв’язки, а калабрійська мафія з півдня Італії ‘Ндрангета чи балканські мережі забезпечують інфраструктуру і захист на місці. Це спільне підприємство, а не конкуренція. Конкретні зони перетину це торгівля людьми, відмивання грошей через ресторани та готелі, кіберзлочинність і схеми обходу санкцій через підставних власників. Найважливіше те, що ця кримінальна інфраструктура, маршрути, документи, канали переміщення людей і грошей, може бути використана в потрібний момент для підтримки розвідувальних або диверсійних операцій. Не тому що всі злочинці є агентами ГРУ, а тому що ресурс існує і доступ до нього є.
Описана система не є єдиним, централізовано керованим проектом. Вона складається з десятків напівформальних відносин між бізнесом, політикою, медіа і кримінальним середовищем. Але саме так і працює російський вплив у Європі. Не через один очевидний канал, а через десятки паралельних, кожен із яких окремо виглядає нешкідливо. Візова відкритість Італії зберігає маршрут фізичного доступу. Нерухомість забезпечує вкорінення і легітимність. Фінансові посередники ховають реальних власників. Медіамережі формують суспільний клімат. Кримінальні структури надають логістику. І все це відбувається в країні, яка є членом НАТО і однією з найбільших економік ЄС. І доки Єврокомісія не встановить єдині обмеження на видавання шенгенських віз громадянам рф, а Рим не вийде за межі реактивного заморожування окремих активів, ця система продовжуватиме працювати. Просто тихіше.
Секція “Дельта” групи “Інформаційний Спротив”
