Наші очікування коливалися разом із лінією фронту. У 2022 році росіян вибили з Київської, Чернігівської та Сумської областей, звільнили острів Зміїний, провели Харківський контрнаступ і до кінця року звільнили Херсон. У результаті в 2023 рік ми входили з відчуттям, що сценарій нашої перемоги — це кордони 1991 року. На нього були готові погоджуватися всі, окрім тих, хто вважав сценарієм перемоги розпад РФ.
Багато в чому ми стали заручниками власного міфу про війну. Донедавна головною війною континенту була Друга світова — і сценарій її завершення ми мимоволі проєктували на власний досвід. Друга світова була прикладом того, що зло може бути переможене, окуповане й перевиховане. Що зло постає перед судом, платить репарації та рефлексує свої злочини. Досвід середини минулого століття був настільки досконалим, що складно було відмовитися від спокуси накласти старий трафарет на нову історію.
Наступні три роки реальність приземлювала наші очікування. Наша війна не стала світовою і бойові дії не перетнули межі нашої країни. Але питання про те, що вважати перемогою досі залишається найважливішим за усі наші внутрішні суперечки.
Саме ця дискусія визначить, якою буде наша країна після війни. Тому що країна, яка вважає, що перемогла у війні, і країна, яка вважає, що програла — відрізняються до неможливості.
