Хоча кого цим здивуєш, якщо вся Україна квітне, коли не горить і палає?
На вході в міський парк старий скрипаль грає Бумбокса, "Вахтерам". І фальшивить до біса. Місцеві звикли. Він часом грає й непогано.
Вологий асфальт після дощу дивиться в сіре небо, а сіре небо - на вологий асфальт і каштани. І море квітів. Травень з його дощами вириває нас з обійм страшної пережитої зими. Вимиває кров після чергових прильотів, освіжає голови й огортає прохолодою тремтячі руки, що запалюють цигарки біля чергових згарищ.
Кружляє. Стрілянина. Зник. Повернувся. Десь вибухнув. Чергові тремтячі руки підносять цигарку до рота. Скрипаль продовжує грати свою мелодію. Хтось зупиняється поряд, починає пританцьовувати.
До наступної сирени.
Вони втратили можливість перемогти в ту мить, коли ми перестали дивуватись війні.
Харків
