Поки суспільство дискутує про мігрантів і мобілізацію, у кабінетах Верховної Ради тихо конструюють нову модель сімейних відносин. На папері це «європейський баланс», а в реальності - математична пастка для жінок. Будь-який вибір у ній гарантує фінансовий або особистий програш.
Наперед обрамимо наш подальший аналіз у статистику: в Україні розпадається 60-70% шлюбів. При цьому гендерний розрив в оплаті праці становить 18-23% не на користь жінок, а місцями в яслах великі міста забезпечені тільки на 10-15% (про села і містечка мовчимо). Жінка в декреті в Україні вже наперед ізольована від кар'єри і заробітку.
І саме на цей деструктивний ґрунт накладають три свіжі законодавчі новели.
Перший удар - законопроєкт №13057, який перетворює вітчима на обов'язкового донора:
«Мачуха, вітчим, які проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, зобов'язані брати участь у їхньому утриманні до досягнення повноліття, починаючи із дня вступу у шлюб з батьком, матір'ю дитини».
Наслідок: чоловіки банально уникатимуть шлюбів із жінками, у яких є діти, боячись юридичних пасток. Держава просто робить матерів «неліквідом» на ринку особистих стосунків. Казочки про «развєдьонок із причепами», яких утримує новий «лось» чиновники хочуть перетворити на жорстоку реальність, а розлучену матір приректи на самотність.
Другий і третій удари - це майновий ценз при розлученні і скасування аліментів:
«При вирішенні спору про місце проживання дитини суд не може залишити її з тим із батьків, який не має самостійного доходу або чий середньомісячний дохід є нижчим за встановлений прожитковий мінімум...»
«Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, звільняється від обов'язку... сплати аліментів, якщо середньомісячний дохід того з батьків, з ким проживає дитина, перевищує дохід платника аліментів більше ніж у два рази...»
Ці дві норми створюють для жінки бездоганний цугцванг із двох сценаріїв:
Сценарій перший:
Жінка йде в декрет, втрачає дохід, а через дефіцит ясел не може вийти на роботу. При розлученні будь-який працевлаштований чоловік із бодай середнім доходом легко відбирає дитину через суд на підставі другої новели. Або як мінімум, такий чоловік у шлюбі буде тероризувати і шантажувати дружину дітьми. Жінку карають за бідність, яку спровокував сам декрет.
Сценарій другий:
Жінка важко працює, щоб утримати дітей і сім'ю, щоб захистити своє право на дитину, і заробляє більше за колишнього. Тоді чоловік приносить довідку про мінімалку і на підставі третьої новели звільняється від аліментів. Жінку карають за дохід і успіх, залишаючи з витратами на дитину сам на сам.
Це ідеальний механізм економічного насильства:
Не працюй офіційно - заберуть немовля.
Працюй - «тягнутимеш» дитину сама до 18 років.
Жодна притомна жінка не захоче йти у шлюб і народжувати за таких правил. Єдиною стратегією самооборони стане тотальний бойкот офіційних шлюбів і приховування реальних доходів.
Певно, саме тому наша влада вже зараз активно планує завозити робочу силу з Індії і Пакистану - українські жінки за таких умов народжувати точно не будуть.
ТГ Дозвольте доповісти
